Справа № 195/918/25
2/195/388/25
04.07.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., за участю секретаря судового засідання- Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Томаківка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06/12/2018 року між ПАТ "Ідея Банк " та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р24.00405.004626530.
Відповідно до даної угоди, її підписанням позичальник приєднується до публічної пропозиції банку про укладення договору комплексного банківського обслуговування.
Однак, свої зобов?язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії ( за наявності за користування кредитною лінією Відповідач виконав не в повному обсязі. Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 26/07/2019 року.
Строк на який було надано кредит за договором сплив 06/12/2023 року. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховув штрафні сакції та комісії.
У зв?язку з зазначеним, станом на 06/12/2023 сформувалася наступна заборгованість позичальника перед банком за договором:
- заборгованість за основним боргом в сумі 73 076,19 гривень;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4 541,93 гривень, що разом становить 77 618,12 гривень
16.11.2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" був укладений договір факторингу № 16/11-23
29.12.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23.
Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00405.004626530 від 06/12/2018 року.
Згідно до Довідки-Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00405.004626530 від 06/12/2018 року, сформованої АТ "Ідея Банк" станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Відповідача становить:
- заборгованість за основним боргом в сумі 73 076.19 гривень;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4 541.93 гривень;що разом становить 77 618,12 гривень
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ "Санфорд Капітал" права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ "Ідея Банк " станом на день відступлення права грошової вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку змінювало.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06/12/2018 року між ПАТ "Ідея Банк " та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р24.00405.004626530про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до даної угоди, її підписанням позичальник приєднується до публічної пропозиції банку про укладення договору комплексного банківського обслуговування.
Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 26/07/2019 року.
Строк на який було надано кредит за договором сплив 06/12/2023 року. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховув штрафні сакції та комісії.
У зв?язку з зазначеним, станом на 06/12/2023 сформувалася наступна заборгованість позичальника перед банком за договором:
- заборгованість за основним боргом в сумі 73 076,19 гривень;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4 541,93 гривень, що разом становить 77 618,12 гривень
16.11.2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" був укладений договір факторингу № 16/11-23
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За нормами п. 1 ч. 1 ст. 512ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
29.12.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23.
Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00405.004626530 від 06/12/2018 року.
Згідно до Довідки-Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00405.004626530 від 06/12/2018 року, сформованої АТ "Ідея Банк" станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Відповідача становить:
- заборгованість за основним боргом в сумі 73 076.19 гривень;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4 541.93 гривень;що разом становить 77 618,12 гривень
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ "Санфорд Капітал" права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ "Ідея Банк " станом на день відступлення права грошової вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку змінювало.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 422,40 грн і 7 200 грн, відповідно.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3332;
- ордер серія АЕ №1310920 від 19.08.2024 року;
- вартість послуг (прейскурант) від 01.2024 року.
- акт приймання-передачі послуг з правової допомоги № 4 від 16.12.2024 року, відповідно до якого надано такі послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника - 1 200 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника - 6 000 грн. Загальна сума 7 200 грн.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи, що позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги згідно акту приймання-передачі послуг , у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 7200 грн. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 77, 81, 137, 141, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості в розмірі 77 618 /сімдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять/ гривень 12 копійок, що складається з :
- заборгованість за основним боргом в сумі 73 076,19 гривень;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4 541,93 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В решті заявлених вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п. 4. ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, прим. 68,69);
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: М. В. Омеко