Справа № 199/9624/25
(3/199/5155/25)
іменем України
10 липня 2025 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпро Щербина-Почтовик І.В., в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 та зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_2 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 1732 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 30.06.2025 о 01.12 годині у квартирі АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру в присутності малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному і фізичному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 1732 КУпАП.
У судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату та час розгляду справи ОСОБА_1 не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань від останнього не надходило. Про обізнаність з приводу дати та часу розгляду справи свідчить довідка про доставку ОСОБА_1 смс-повідомлення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства, стосовно малолітньої особи, доведена в повному обсязі наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №450570 від 30.06.2025;
- інформацією з рапорту поліцейського;
- письмовою заявою та поясненнями ОСОБА_3 , у якій вона просила органи поліції прийняти міри до її співмешканця ОСОБА_1 , який перебуваючи у стані сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою, ображав, погрожував фізичною розправою, хапав її за волосся та бив кулаками по голові, викручував їй руки;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.06.2025, відповідно до якої визначено середній рівень небезпеки;
- письмовою заявою ОСОБА_3 , у якій вона просила органи поліції не проводити розгляд у зв'язку із примиренням.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.1732 КУпАП, як такі що полягали у вчиненні домашнього насильства стосовно неповнолітньої особи внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважаю доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП, як вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
ОСОБА_1 , накласти адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 1732 КУпАП, у виді штрафу, у розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 510 (п'ятсот десять) гривень
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605,60 гривень.Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпро.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду міста Дніпро І.В. Щербина-Почтовик
10.07.2025