Справа № 445/1134/24
провадження № 2/445/147/25
(заочне)
07 липня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
з участю
представника позивача Білик Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золочеві Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Золочівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,
Представник позивача - адвокат Білик Р.О., звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання батьківства. В обґрунтування позову вказує, що у грудні 2022 року через соціальні мережі позивач познайомилася із ОСОБА_2 . Певний період часу вони переписувались, поки відповідач не запропонував зустрітись. З того часу між сторонами склалися романтичні стосунки, вони сильно зблизилися та неодноразово говорили про спільне сімейне життя та бажання мати дитину. Їхні стосунки тривали чотири місяці, під час яких вони зустрічалися на орендованій відповідачем квартирі у с. Підгороднє Золочівського району Львівської області. У березні 2023 року позивач дізналася, що відповідач, ОСОБА_2 , зраджує їй і це стало причиною розриву їхніх стосунків. У квітні 2023 року ОСОБА_1 поїхала на роботу в Республіку Польща, де і дізналася, що перебуває на 14-15 тижні вагітності, про що повідомила ОСОБА_2 , проте він відреагував негативно, сказав що це не його дитина і потрібно провести ДНК тест на батьківство. Позивач домовилась із відповідачем, що після народження дитини вони добровільно проведуть аналіз ДНК на встановлення батьківства та ОСОБА_2 офіційно визнає дитину, проте відповідач відмовляється від зустрічі, не бажає спілкуватися із ОСОБА_1 , не визнає своє батьківство. Оскільки на момент зачаття, народження та реєстрації дитини ОСОБА_1 у шлюбі не перебувала, заяви від біологічного батька дитини щодо її походження від нього не було, батьківство дитини у відповідності до вимог ст.135 Сімейного кодексу України було записано, виходячи з її прізвища ОСОБА_3 та з її слів, що підтверджується відповідним актовим записом Золочівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області №321 від 06 грудня 2023 року та виданим Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 Золочівським ВДРАЦС у Золочівському районі Львівської області. Відповідно у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , відповідач не записаний батьком. Таким чином, матір дитини, ОСОБА_1 , змушена звернутись до суду з позовом про визнання батьківства.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2024 року клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення кровного споріднення між відповідачем, ОСОБА_2 , та дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено. Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року клопотання судового експерта Колосовського В. від 26.12.2024 про надання дозволу на повне або часткове знищення об'єктів експертизи задоволено. Надано дозвіл судовому експерту Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Володимиру Колосовському на повне або часткове знищення об'єктів молекулярно-генетичної експертизи, призначеної у справі № 445/1134/24.
31.03.2025 на адресу суду надійшов результат молекулярно-генетичної експертизи від 17.03.2025.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року провадження по справі поновлено.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2025.
Представник позивача, адвокат Білик Р.О., у судовому засіданні позов підтримала, просила такий задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи, Золочівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав клопотання про проведення засідання без участі представника, проти позову не заперечив.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та представника третьої особи на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернопіль, що підтверджується Свідоцтвом про народження, яке видане Золочівським відділом ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії НОМЕР_1 . Батьками зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_1 . Згідно довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги № 1904/01 від 19.04.2024, виданої ОСББ "Шляхи", ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ст. 4 ч.1; 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 вказаної постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Відповідно до висновку експерта від 17.03.2025 № СЕ-19/114-24/30138-БД за результатами молекулярно-генетичної експертизи Львівського НДЕКЦ МВС України, ймовірність того, що відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить не менше ніж 99,999999999 %.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позов підлягає задоволенню. Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.
Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Представник відповідача визнав позов, надіславши відповідну заяву.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 125, 128, 134 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Золочівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внести відповідні зміни до актового запису № 321 від 06.12.2023, складеного Золочівським відділом ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_10 ", ім'я дитини, по батькові, дату та місце народження - залишити без змін, в графі "батько" записати " ОСОБА_2 ", громадянин України, запис в графі "мати" - залишити без змін.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текс рішення складено 07.07.2025.
Суддя В. М. Сивак