Справа № 457/750/25
Провадження № 1-кп/442/285/2025
04 липня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.364, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.3 ст.27 - ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
У провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №420241421900000012 від 21.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 27 - ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України чинній до 11.08.2023), ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України чинній до 11.08.2023), ч. 5 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України чинній до 11.08.2023), ч. 5 ст. 190 КК України.
На розгляд суду надійшло клопотання прокурора про продовження на два місяці застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год покидати місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , з залишенням в силі обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на нього згідно ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не залишати в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
13.03.2025 в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 5 ст. 190 КК України. У подальшому 14.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України чинній до 11.08.2023), ч. 5 ст. 190 КК України.
14.03.2025 в межах вказаного кримінального провадження слідчим суддею Трускавецького міського суду Львівської області щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 12.05.2025.
У подальшому 08.05.2025 слідчим суддею Трускавецького міського суду Львівської області на два місяці продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 та змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час доби з 22:00 по 06:00 год.
12.05.2025 обвинувальний акт в межах вказаного кримінального провадження разом із додатками скеровано до суду для розгляду по суті.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного щодо ОСОБА_4 , закінчується 08.07.2025, тому виникла необхідність у продовженні строку дії вищевказаного запобіжного заходу у зв'язку наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати, а також у зв'язку із відсутністю підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу.
Зазначає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні відносно ОСОБА_4 та при продовженні запобіжного заходу, не зменшилися. При цьому, підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні запобіжного заходу на даний час відсутні.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких майнових кримінальних правопорушень та нетяжкого кримінального правопорушення, вчиненого у сфері корупції.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визначає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Поряд з цим, санкція кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України, чинній до 11.08.2023) та ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Оцінюючи особу обвинуваченого, сторона обвинувачення вбачає наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, яких неможливо запобігти у разі не продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, а саме те, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, пов'язаного із корупцією, та ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень проти власності, вчинених організованою групою, учасником якої він є.
У разі визнання ОСОБА_4 винним, за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Вказане може спонукати останнього переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності за злочини, у вчиненні яких він обвинувачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просить суд задоволити клопотання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби на два місяці, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненніряду особливо тяжких майнових кримінальних правопорушень та нетяжкого кримінального правопорушення, вчиненого у сфері корупції, усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення. Вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокат ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом у нічний час доби. Просили суд задоволити клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченого покликається на те, що оскільки обвинувачений у період встановлених обмежень, обумовлених воєнним станом, не має змоги виїхати за межі території України, будучи військовозобов'язаним, зважаючи на відсутність у своєму розпорядженні паспорту громадянина України для виїзду за кордон, наявність стійких соціальних зв'язків саме в Україні, переконані, що ризик переховування від слідства та суду відсутній. ОСОБА_4 є особою з інвалідністю третьої групи, проживає сам, і виходити в певний період доби для нього є життєво необхідним. Окрім того, як вбачається із долученого направлення, ОСОБА_4 потребує періодичного лікування та відвідування лікаря, однак, застосований запобіжний захід не дозволяє цього. Попри це, ОСОБА_4 , як практикуючий лікар, часто бере участь у наукових конференціях, з'їздах та тренінгах. Однак, покладені обов'язки фактично нівелюють такі можливості щодо навчання та саморозвитку і загрожують втраті кваліфікації та професійній придатності. ОСОБА_4 є лікарем, його робота може полягати і в нічних чергуваннях, і в термінових госпіталізаціях, оперативних утручаннях, негайно, будь-який час доби, а тому застосований запобіжний захід перешкоджатиме виконання ним професійних обов'язків та забезпеченню збереження життя інших людей. До того ж, з огляду на стадію кримінального провадження, є обґрунтованими доводи сторони захисту, що наявні ризики щодо поведінки обвинуваченого з часом суттєво зменшились. Підсумовуючи наведене, сторона захисту просить задоволити подане ними клопотання.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисників, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень.
Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Так, клопотання про продовження на два місяці застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год строком на 2 (два) місяці обгрунтовується тим, що такий обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України.
Встановлено, що 08.05.2025 ухвалою слідчої судді Трускавецького міського суду Львівської області ОСОБА_4 продовжено на два місяці застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, змінивши такий з цілодобового на нічний час доби - з 22.00 год по 06.00 год з забороною покидати у вказаний час місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . Залишено в силі обов'язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_4 згідно ухвали Трускавецького міського суду від 14.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з урахуванням змін, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом, не залишати підозрюваним ОСОБА_4 місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час доби - з 22.00 год по 06.00 год. Строк застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби закінчується 08.07.2025.
Прокурором зазначено ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_4 під страхом покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку цієї особи.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, щодо яких він обвинувачується, де санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, визначає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином; поряд з цим, санкція кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Кримінального кодексу України чинній до 11.08.2023) та ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами; вік та стан здоров'я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю третьої групи, а також те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше несудимий.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі, на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Судом водночас враховується те, що в обвинуваченого ОСОБА_4 є постійне місце проживання, дружина та діти, однак такі факти, з урахуванням обставин обвинувачення, за переконанням суду, не є беззаперечними стримуючими факторами порушення процесуальних обов'язків, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Крім того, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт із забороною залишати житло у нічну пору доби, на даному етапі судового провадження не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При вирішенні питання доцільності зміни запобіжного заходу суд враховує, що стороною захисту не надано жодних переконливих доказів, які свідчать про неможливість перебування обвинуваченого під домашнім арештом в нічну пору доби (стороною захисту не надано будь-яких документів на підтвердження інформації щодо можливих нічних чергувань обвинуваченого, зокрема, які були в ОСОБА_4 до застосування запобіжного заходу тощо, такі будуються на припущеннях щодо ймовірності негайних нічних операційних втручань) та зменшення наявних ризиків до такого ступеню, що їх можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , у зв'язку наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при застосуванні та при продовженні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, які не зменшилися та об'єктивно продовжують існувати, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та доцільності продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год на 2 (два) місяці. Зважаючи на вказане, клопотання прокурора підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 176-177, 181-183, 193-194, 205, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год по 06:00 год строком на 2 (два) місяці, тобто до 04 вересня 2025 року, з забороною у вказаний час покидати місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Залишити в силі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не залишати в нічний час доби з 22:00 год по 06:00 год місце фактичного поживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Строк дії ухвали - до 04 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2025.
Суддя ОСОБА_1