Єдиний унікальний номер №943/814/25
Провадження №3/943/452/2025
10 липня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В., за участю захисника Межвінського С.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
05 травня 2025 року о 06 год. 58 хв. на вул. Майдан Незалежності, 3 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи представлений повноважним захисником - адвокатом Межвінським С.Д., який в судовому засіданні заперечив винуватість свого підзахисного в скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначені в адміністративному протоколі обставини не відповідають дійсності, його вина не доведена та відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки працівникам поліції було відомо про те, що водій є діючим військовослужбовцем, який згідно протоколу про адміністративне правопорушення перебував за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння, а тому щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст. 266-1 КУпАП, в силу якого огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння міг бути проведений виключно за участю уповноваженої особи органу управління Військової служби правопорядку ЗСУ, чого дотримано не було, а тому захисник вважає недійсною процедуру огляду його підзахисного на стан алкогольного сп'яніння без дотримання вищевказаного порядку на підставі ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, а її результати - недопустимими доказами, покликаючись на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025 року в справі №351/1403/24. Крім того, захисник ОСОБА_2 покликався на недопустимість адміністративного протоколу, який не може бути єдиним доказом винуватості його підзахисного у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, який з огляду на відеозапис події поводив себе адекватно обстановці події та не виявляв ознак алкогольного сп'яніння, що виключало наявність підстав у поліцейського для проведення такого огляду. Таким чином, захисник вважає відсутнім у діянні ОСОБА_1 інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина в цьому правопорушенні недоведена та спростовується вищенаведеними обставинами, а тому захисник просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №320632 від 05.05.2025, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та подальшу його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейського Дуткевича А.А. від 05.05.2025 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп'яніння.
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4655287 від 05.05.2025, відповідно до якої 05 травня 2025 року о 06 год. 58 хв. на вул. Майдан Незалежності, 3 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України, у зв'язку із чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього штрафу в розмірі 510 грн.
Більше того, вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із якого слідує, що працівниками поліції на вул. Майдан Незалежності у місті Буську Золочівського району Львівської області зупинено автомобіль марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , оскільки він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, про що вбачається із дослідженого відеозапису події та не заперечувалося останнім на місці зупинки його транспортного засобу. Окрім того, як убачається із дослідженого відеозапису події, що поліцейський висловив ОСОБА_1 підозру в керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки почув від нього запах алкоголю з порожнини рота та виявив тремтіння пальців рук, проти чого (ознак сп'яніння) водій не заперечував, а лише пояснив, що сьогодні він не вживав алкогольних напоїв. Після цього, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» водій ОСОБА_1 категорично відмовився під відеозапис, після чого поліцейський запропонував водію проїхати на такий огляд у лікарню КНП «Буська ЦРЛ», від чого ОСОБА_1 також відмовився під відеозапис, обгрунтовуючи свою відмову тим, що спішить на службу та не має часу. Відтак, за наслідками цього поліцейським складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також його відсторонено від керування транспортним засобом чи він їх заперечував.
Відтак, суд вважає, що досліджений відеозапис події об'єктивно та безспірно спростовує доводи захисника Межвінського С.Д. про те, що його підзахисний на місці зупинки транспортного засобу не виявляв ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд вважає необгрунтованими доводи захисника Межвінського С.Д. про недопустимість адміністративного протоколу, як доказу винуватості його підзахисного у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи суперечать приписам ч. 1 ст. 251 КУпАП, а також те, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшло своє підтвердження у досліджених в судовому засіданні доказах, зокрема у відеозаписі події та постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4655287 від 05.05.2025, якими в сукупності підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп'яніння та подальшу його відмову від проходження такого огляду на місці зупинки та в медичному закладі під відеозапис.
Відтак, на думку суду, наведені вище докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак останній є суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом із тим, суд вважає помилковими доводи захисника Межвінського С.Д. про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, виходячи із таких мотивів.
Статтею 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
При цьому, суд констатує, що статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.
Вищевказаний висновок про помилковість доводів сторони захисту щодо недотримання поліцейським під час огляду військовослужбовця ОСОБА_1 спеціального порядку, передбаченого ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, узгоджується із правовим висновком, викладеним у численних постановах Львівського апеляційного суду, зокрема: у постанові від 21.05.2025 року в справі №451/1424/24, у постанові від 26.05.2025 року в справі №453/1856/24, у постанові від 03.06.2025 року в справі №456/6165/24, у постанові від 05.06.2025 року в справі №442/10655/24, у постанові від 06.06.2025 року в справі №452/116/25, у постанові від 12.06.2025 року в справі №444/1038/25, що також спростовує покликання захисника на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025 року в справі №351/1403/24, оскільки порядок огляду військовослужбовців ЗСУ під час керування ними транспортними засобами регулюється саме приписами ст. 266 КУпАП, а не ст. 266-1 КУпАП, якою врегульовано виключно огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час ними проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, тобто вказана норма не застосовується у разі керування військовослужбовцем транспортним засобом, під час якого релевантними є виключно норми ст. 266 КУпАП, що було дотримано в цьому випадку працівниками поліції щодо водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем на автодорозі.
Більше того, у постанові Львівського апеляційного суду від 06.06.2025 року в справі №456/3892/24, апеляційний суд виснував, що як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та інших досліджених у судовому засіданні доказів, інкриміноване водію адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинено не на території військової частини, та в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що на момент зупинки працівниками поліції водія, останній виконував обов'язки військової служби.
Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Отже, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об'єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина в скоєнні повністю доведена та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням технічних засобів відеозапису.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос