Справа № 734/1645/25 Головуючий у 1 інстанції Бараненко С.М.
Провадження № 33/4823/601/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
10 липня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 травня 2025 року,
Цією постановою:
ЛУК? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 01 квітня 2025 року о 17 год 25 хв, на а/д М01 «Київ-Чернігів-Н.Яриловичі», 97 км, с. Кіпті, Чернігівського району та області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло; почервоніння обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння і він не відмовлявся від проходження огляду. Апелянт вказує, що направлення на огляд було виписане працівником поліції вже після складання протоколу. Звертає увагу на те, що він є військовослужбовцем, а тому звільняється від сплати судового збору.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки він є військовослужбовцем і не був присутній у судовому засіданні, а про рішення суду дізнався лише 18.06.2025, коли отримав повідомлення про штраф в додаток «ДІЯ».
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 287927 від 01.04.2025, ОСОБА_1 , 01 квітня 2025 року о 17 год 25 хв, на а/д М01 «Київ-Чернігів-Н.Яриловичі», 97 км, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло; почервоніння обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння. Після чого працівники поліції озвучили ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, перевірили зіниці очей та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров'я, на що водій відмовився. При цьому водій постійно наголошував, що він приймає ліки «Прегабалін». Після цього, поліцейський роз'яснив водію, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відмова від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд ОСОБА_1 була очевидною. Він затягував час, спочатку погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але коли працівники поліції роз'яснили, що огляд потрібно пройти у лікаря-нарколога у м. Чернігові, категорично відмовився, отже свого обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння як водій не виконав.
Відтак, проаналізувавши даний відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він будь-яким чином намагався уникнути огляду, а потім категорично відмовився від його проведення.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта про те, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, спростовуються переглянутим відеозаписом, на якому зафіксовано, як працівник поліції, при спілкуванні з водієм, назвав наявні в останнього ознаки наркотичного сп'яніння. Крім того, всі ці ознаки відображені не тільки в протоколі про адміністративне правопорушення, а й в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Те, що ОСОБА_1 категорично заперечував факт вживання ним наркотичних засобів та наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, не звільняло його від обов'язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження.
Твердження апелянта про те, що в даній ситуації мала місце провокація ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом подій, з якого слідує, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.04.2025 року, яке не вручалося останньому, у зв'язку з його відмовою від проведення такого огляду (а.с.7).
Посилання апелянта на незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Посилання апелянта, що він є військовослужбовцем, а отже, на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільняється від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків стосовно військовослужбовців у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що подія за участю водія ОСОБА_3 мала місце не під час виконання ним службових обов'язків, а відтак він не звільнений від сплати судового збору, на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 травня 2025 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний