Номер провадження: 33/813/1370/25
Номер справи місцевого суду: 501/476/25
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сегеда С. М.
03.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 14 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів 26.01.2025 року о 13 год. 35 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Чорноморську, по вул. Транспортна, 14, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Чорноморського міського суду Одеської області від 14 травня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.29-30).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.19-32).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.
Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту ПДР є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 578139 від 26.01.2025 року (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.4);
- відеозаписом з місця події від 26.01.2025 року (а.с.10).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Чорноморського міського суду Одеської області від 14.05.2025 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР, тобто у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп'яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 .
Безпідставними є доводи апеляційної скарги також про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на місці зупинки чи у медичному закладі, зважаючи на те, що з відеозапису доданого до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що в ході спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 , останньому було запропоновано пройти огляд на місці зупинкиза допомогою спеціального технічного засобу або проїхати до медичного закладу з метою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте ОСОБА_2 відмовився, при цьому зазначив, що знає що в нього є запах алкоголю (урив. 0:00:26). Також ОСОБА_2 особисто підтвердив, що вчора випив 100 грамів горілки (урив. 0:00:10-0:0:15).
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст.130 КУпАП.
При цьому слід зазначити, що п. 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Тобто, водій ОСОБА_2 , як учасник дорожнього руху, зобов'язаний був знати про свій обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, а у випадку відмови - розуміти наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи ОСОБА_2 щодо не роз'яснення йому працівниками поліції наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена обставина не спростовує порушення ним п. 2.5 ПДР та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також дані доводи апеляційної скарги спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 578139 від 26.01.2025 року, який підписаний ОСОБА_2 , з поясненнями: «Ознайомлений. Згоден. Випив сто грамів горілки. От експертизи відмовляюсь», та з якого вбачається, що останньому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП були роз'яснені (а.с.2).
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції вжито всіх заходів для реалізації ОСОБА_2 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі права на захист та доступ до правосуддя.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортного засобу ОСОБА_2 , проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції, ОСОБА_2 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом Scania д.н.з. НОМЕР_1 , а навпаки пояснив, що зараз їде в гараж, який знаходиться близько 100 метрів (урив. 0:00:15 - 0:00:20). Також дані доводи апеляційної скарги спростовуються вищезазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_2 без зауважень.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі психічного примусу ОСОБА_2 чи введення в оману останнього, матеріали справи не містять, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що він не керував вантажним автомобілем у нетверезому стані є його суб'єктивними твердженнями, оскільки оскарження таких дій працівників поліції, згідно чинного законодавства України матеріали справи також не містять.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Між тим, апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда