Справа № 465/3128/24
Провадження 2/465/2298/24
Іменем України
07.07.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судового засідання Гайдучок І.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 про відшкодування збитку у порядку регресу, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитку у порядку регресу. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.11.2018р. приблизно об 17 год. 31 хв. по вул. Дорошенка у м. Львові з вини водія транспортного засобу «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої травмовано пішохода ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_1 після скоєння цієї ДТП самовільно залишив місце пригоди. Вину водія встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 квітня 2019 року у справі № 461/1620/19. На момент скоєння ДТП транспортний засіб був забезпечений в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № AK/9643390 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на виконання своїх договірних зобов'язань за вищезазначеним страховим полісом, за результатами проведеного розслідування з урахуванням обставин цієї ДТП та її наслідків здійснено страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті цієї ДТП здоров?ю потерпілого ОСОБА_2 у загальній сумі 41 594,02 грн. Відповідно до положень підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, зокрема, ??якщо він після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди; ??якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених умовами страхування. Відтак, позивач має право вимагати від відповідача повернення у регресному порядку суми сплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ч.8 цієї статті визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та з'ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до вироку Галицького районного суду м. Львова від 17.04.2019р. у судовій справі №461/1620/19, який залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 25.05.2021р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн. в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами, стягнено на користь держави судові витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі 5863,00 грн., стягнено 90000,00 грн. моральної шкоди.
Вирок та ухвала набрали законної сили.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 30 листопада 2018 року приблизно о 17.31 год., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вулиці Дорошенка у місті Львові в напрямку вулиці Ст. Бандери, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться неподалік будинку №8 по вул. Дорошенка у м. Львові, порушив вимоги Розділів 2, 11, 18 Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме керуючи вказаним автомобілем, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху (п.п.2.3 д) Розділу 2 ПДР), виїхав на трамвайну колію зустрічного напрямку (п.п.11.9, Розділу 11 ПДР) та, наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід не зменшив швидкості, не зупинився і не дав дорогу пішоходу (п.п.18.1 Розділу 18 ПДР), здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_2 та спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 391/18 від 12.12.2018 року закритий двокісточковий перелом лівої гомілки, синець на обличчі, які відносяться тілесного ушкодження середньоїо тяжкості по ознаці тривалого розладу функції лівої ноги, тобто, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відтак, вказана ухвала та вирок є обов'язковими в частині, що стосується вчинених відповідачем дій, тому його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди 30 листопада 2018 року автомобіль марки «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на підставі полісу № AK/9643390 від 06 січня 2018 року обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому, суд звертає увагу, що в полісі зазначено реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який в подальшому змінений за процедурою перереєстрації вказаного транспортного засобу на нового власника, відповідача у справі, з присвоєнням автомобілю р.н. - НОМЕР_1 .
В подальшому, після набрання вироком законної сили, потерпіла сторона звернулася із відповідними заявами з приводу виплати страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору.
ПАТ НАСК "ОРАНТА" виплатило за даним страховим випадком страхове відшкодування в розмірі 41 594, 02 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, долученими до матеріалів справи.
В матеріалах справи міститься письмова вимога від 24.11.2023 №05-01/807, яка скеровувалася відповідачу, про відшкодування збитку в порядку регресу.
Однак, відповідач в добровільному порядку не відшкодував страховій компанії понесені нею матеріальні збитки.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Нормативно - правовим актом, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Згідно п. 22.1 статті 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до вимог п.п. «в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач після ДТП за його участі залишив місце пригоди, а позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 22, 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням вимог п.п. «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 цього Закону, ст. 1191 ЦК України, за відсутності доказів про протилежне, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача в порядку регресу належить стягнути суму страхового відшкодування, сплачену на рахунок потерпілого в розмірі 41 594, 02 грн.
Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачем.
Відповідачем не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи, чи докази, котрі свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані з приводу обставин ДТП та встановлення розміру збитку, який має бути виплачений позивачу.
Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 274-279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 про відшкодування збитку у порядку регресу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ, вул. Здолбунівська, буд.7/д, код ЄДРПОУ 00034186) збитки в розмірі 41 594 (сорок одна тисяча п"ятсот дев"яносто чотири) гривень 02 коп. в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ, вул. Здолбунівська, буд.7/д, код ЄДРПОУ 00034186) витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", юридична адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд.7/д, код ЄДРПОУ 00034186;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Кузь