Справа № 346/3372/25
Провадження № 1-в/346/270/25
09 липня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого-судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника адміністрації колонії ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, українця, громадянина України, судимого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області: 05.02.2008 року за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 10.12.2010 року - за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вищевказаним вироком від 05.02.2008 року та остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років; 21.11.2014 року умовно-достроково звільненого від відбування призначеного покарання із невідбутою частиною покарання на строк 1 рік 19 днів; Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області від 04.07.2022 року за ч. 2 ст.186 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 17.01.2024 року за ч. 1 ст.309 КК України, на підставі ст. ст. 71, 72 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,-
початок строку: 04.01.2024 р.
кінець строку: 04.02.2026 р.
засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить розглянути застосування відносно нього ст. 81 КК України.
В судовому засуджений вказану заяву підтримав та вказав, що він працює, має три заохочення та одне стягнення; виконує роботи з благоустрою згідно з графіком; офіційно почав працювати тільки місяць тому.
Представник адміністрації колонії в судовому засіданні звернув увагу, що до засудженого 04.06.2025 року застосовано дисциплінарне стягнення за допущене порушення, а 05.06.2025 року йому відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України як такому, що не довів своє виправлення.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що відсутні підстави для задоволення вказаної заяви, враховуючи поведінку та характеристику засудженого протягом усього строку відбування покарання, наявність стягнення та періодичне його працевлаштування, а також висновок комісії установи виконання покарань про те, що він не довів своє виправлення.
Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до правил ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно з положеннями ч.2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з п.п.1, 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто досягнення мети передбаченої ст. 50 КК України.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Оскільки питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то важливим питанням є ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Між тим, примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно з нормами закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» згідно з вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.01.2024 року за ч. 1 ст.309 КК України, на підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2022 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць (арк. особ. справи № 18-21).
Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_5 від 05.06.2025 року вбачається, що останній в місцях позбавлення волі перебуває з 04.01.2024 року, а з 02.04.2024 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська ВК (№ 41)», за час відбування якого допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що накладено 1 дисциплінарне стягнення, яке на даний час не погашене. Залучається без оплати праці до робіт з благоустрою установи, а також допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством, роботи виконує під контролем, оголошено 3 заохочення У відношенні до представників колонії тактовний та ввічливий, однак, робить це з метою поблажливого ставлення до себе. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими різної спрямованості. Приймає участь в реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Не завжди має охайний зовнішній вигляд, за характером спокійний та врівноважень (арк. особ. справи № 113-114).
Згідно з копією трудового договору № 131 від 17.09.2024 року, укладеного між ТОВ «ПС БУД» (роботодавець) та ОСОБА_5 (працівник), останній зобов'язується самостійно виконувати доручено йому роботу у відповідності з умовами цього договору, дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання працівником трудових обов'язків. Аналогічний трудовий договір укладені засудженим із СУІП ТОВ “ Лаванда » 20.09.2024 року (арк. особ. справи 64-67).
Суд звертає увагу, що 05.06.2025 року засіданням комісії Державної установи «Коломийська виправна колонія» (№41)» відмовлено засудженому ОСОБА_5 у застосуванні ст.81 КК України як такому, що не довів своє виправлення, а також, що не заслуговує на застосування вказаної статті, про що зазначено в опитувальному листі висновку членів комісії установи (арк. особ. справи № 112, 126).
У висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 зазначено, що з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VІ - 63 бали) встановлено, що засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення (а.с. 116-118)).
В довідці завідувача медичної частини від 02.06.2025 року вказано, що ОСОБА_5 працездатний із працевлаштуванням (арк. особ. справи № 122).
Згідно з даними довідки №224 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 за період з квітня по серпень 2024 року у відповідній графі відсутні будь-які дані, що стосуються його працевлаштування, з вересня 2024 року по квітень 2025 року працював та отримував заробітну плату (арк. особ. справи № 120).
Суд також враховує, що засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров'я, спеціальності.
Засуджені до позбавлення волі залучаються до робіт з благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов'язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.
Суд вважає, що залучення засудженого до виконання робіт з благоустрою, які не перевищують дві години на день (оскільки в наданій характеристиці не вказано про іншу тривалість таких робіт), не свідчить про стійке сумлінне ставлення засудженого до праці та не вказує на те, що зусилля засудженого стати на шлях виправлення свідчать про необхідність умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, яке буде більшою мірою відповідати його меті та буде сприяти перевихованню засудженого, дозволить йому успішно інтегруватися в суспільство та стати для нього корисним та запобігти можливості вчинити нові правопорушення.
Відповідно до даних довідки про заохочення та стягнення засудженого від 05.06.2025 року за весь час відбування покарання засудженому ОСОБА_5 02.10.2024 року, 03.01.2025 року та 02.04.2025 року оголошено 3 заохочення (подяки (за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки ); 04.06.2025 року накладено стягнення - попередження за порушення розпорядку дня, відмітка про погашення чи зняття якого відсутня (арк. особ. справи № 115).
Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об'єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.
Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
Крім того, обов'язковими умовами для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття визначених ч.3 ст.81 КК України частин покарання в залежності від ступеня тяжкості вчиненого злочину, форми вини та кримінального минулого засудженого.
Судом встановлено, що строк початку відбування покарання засудженому рахується з 04.01.2024 року, кінець строку - 04.02.2026 року, призначеного судом покарання за умисний тяжкий злочин (ч. 2 ст. 186 КК України).
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення декількох, в тому числі, умисного тяжкого злочину, і хоча він відбув передбачений законом мінімум строку визначеного остаточного покарання для можливості звільнення умовно-достроково, проте, для умовно-дострокового звільнення потрібні вагомі докази виправлення засудженого.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов'язків.
Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Таким чином, на переконання суду, з врахуванням згаданих вище обставин справи в даному випадку відсутні достатні правові підстави для застосування до засудженого ст. 81 КК України, оскільки процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання. Вище зазначене свідчить про те, що засуджений не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє виправлення, що є підставою для умовно-дострокового звільнення. Під час розгляду заяви не наведено конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, суд приходить до висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення, в даному випадку, не є виправданим. Тому в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.81 КК України, керуючись ст. ст. 336, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -
в задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , засудженого 17.01.2024 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст.309 КК України, з урахуванням вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2022 року за ч. 2 ст.186 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Головуючий суддя : ОСОБА_1