04.06.2025 Єдиний унікальний номер 205/3414/25
Єдиний унікальний номер 205/3414/25
Провадження № 2/205/2562/25
04 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» через систему «Електронний суд» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 04 березня 2025 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року клопотання ТОВ «Українські фінансові операції» про витребування доказів було задоволено.
На підставі ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, найменування Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було змінено на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року вирішено питання про заочний розгляд справи.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4191438 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 7 200 грн. строком на 350 днів до 17 листопада 2024 року. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» затверджених наказом № 101-ОД від 20 листопада 2023 року та розміщених на їх сайті: https://credit7.ua. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,0 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором не виконала, надалі оплату за кредитним договором не здійснила, тому станом на 18 листопада 2024 року заборгованість склала 57 744 грн., з яких 7 200 - заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 50 544 грн. 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, згідно з умовами до позивача перейшло право грошової вимоги, у тому числі за договором позики № 4191438 від 04 грудня 2023 року. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 774 грн., а також судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4191438 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 7 200 грн. строком на 350 днів до 17 листопада 2024 року (а.с. 27-45).
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику (а.с. 53-68), затверджених наказом № 101-ОД від 20 листопада 2023 року, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщених на офіційному сайті https://credit7.ua.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 200 грн., строк кредиту 350 днів, тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,0 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
ОСОБА_1 оплату заборгованості за договором не здійснила, свої зобов'язання за кредитом не виконує.
26 липня 2024 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» і ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, згідно з умовами до позивача перейшло право грошової вимоги, у тому числі за договором позики № 4191438 від 04 грудня 2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 (а.с. 94-102, 110, 174).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» відповідача було повідомлено шляхом направлення 29 липня 2024 року тестового повідомлення на номер, зазначений ОСОБА_1 в анкеті (а.с. 93).
Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 55042 (а.с. 45), який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити та підписи сторін», а також додатках до кредитного договору про сукупну вартість кредиту і графік погашення.
Таким чином, між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків розмір процентів за період з 04 грудня 2023 року по 18 листопада 2024 року, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з суми поточної заборгованості у розмірі 7 200 грн., становить 50 544 грн. (а.с. 69-77, 171-173).
Проте, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Договір між сторонами було укладено на строк з 04 грудня 2023 року по 17 листопада 2024 року.
Таким чином, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, то після 17 листопада 2024 року позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 4191438 від 04 грудня 2023 року.
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4191438 від 04 грудня 2023 року у розмірі 57 600 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 200 грн., відсотків за користування кредитом за період з 04 грудня 2023 року по 17 листопада 2024 року у розмірі 50 400 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 133-136), копію акту приймання-передачі № 4191438 наданої правової допомоги від 11 грудня 2024 року (а.с. 47), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідуха Є.О. (а.с. 138). Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.
Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 10 000 грн. було понесено позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 416 грн. 36 коп. (57 600 грн. х 2 422 грн. 40 коп. : 57 744 грн. = 2 416 грн. 36 коп.).
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», складає 60 016 грн. 36 коп. (57 600 грн. + 2 416 грн. 36 коп. = 60 016 грн. 36 коп.).
На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. ч. 1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість за кредитним договором № 4191438 від 04 грудня 2023 року у розмірі 57 600 (п'ятдесят сім тисяч шістсот) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) гривень, відсотків за користування кредитом за період з 04 грудня 2023 року по 17 листопада 2024 року у розмірі 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) гривень 36 коп., а всього 60 016 (шістдесят тисяч шістнадцять) гривень 36 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: