01.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/3199/25
Єдиний унікальний номер 205/3199/25
Провадження № 2/205/2505/25
01 травня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» про визнання дій протиправними та стягнення вартості проїзду і моральної шкоди, -
ОСОБА_1 17 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ПВСП СТО «Карлссон» про визнання дій протиправними та стягнення вартості проїзду і моральної шкоди, який канцелярією суду було зареєстровано 27 лютого 2025 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито позовне провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, найменування Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було змінено на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Позивач у своєму позові посилався на те, що має статус ветерана органів внутрішніх справ. 26 січня 2025 року о 17.25 годині у м. Дніпрі він користувався автобусним маршрутом загального користування № 149 на посадковій платформі «Старомостова площа». При посадці в даний вид автотранспорту, яким був автобус марки «Мерседес» він пред'явив водієві автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій відмовив у пільговому проїзді, мотивуючи відмову тим, що у нього в салоні вже є два пасажира пільгової категорії. Пояснень з приводу обмеження саме не більш двох пасажирів пільгової категорії позивач не отримав, але в салоні мікроавтобусу ще були вільні місця. Його доводи про те, що в автобусах загального користування кількість пільгових місць не обмежена, водій заперечував, і він був вимушений оплатити проїзд. В підтвердженні здійснення оплати проїзду йому був виданий проїзний квиток «Автобус» серії ДПЕН № 035433, вартістю 18 грн., на зворотному боці зазначені відомості про перевізника. 27 січня 2025 року позивач звернувся до територіального органа Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області із скаргою на дії автоперевізника у особі водія автотранспортного засобу, та застосування до нього заходів впливу, підтвердження належності автотранспортного засобу відповідачеві, повідомлення прізвища водія та наявність у нього трудових відносин з відповідачем. Також просив здійснити перевірку на вказаному автобусному маршруті із подальшим застосуванням заходів впливу. 14 лютого 2025 року отримав відповідь відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за № 637/25/23-25, який повідомив позивача про здійснення рейдової (перевірки на дорозі) транспортних засобів, за результатами якої стосовно відповідача (автомобільного перевізника), що обслуговує автобусний маршрут № 149 встановлені факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині надання послуг з перевезення пасажирів відповідачем, та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким відділом будуть застосовані штрафні санкції до перевізника. 27 січня 2025 року він звернувся до ПВСП СТО «Карлссон» зі скаргою на дії водія та підтвердження належності транспортного засобу, держномер НОМЕР_1 , а також відомості про водія та про застосовані заходи стосовно останнього за незаконну вимогу в оплаті позивачем проїзду, та просив розглянути скаргу на засіданні комісії автоперевізника з безпеки дорожнього руху. 05 лютого 2025 року отримав відповідь на своє звернення. Відповідач підтвердив належність автомобіля та наявність трудових відносин з водієм. Крім цього, відповідач зазначив, що на підставі рішення Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради з 05 грудня 2023 року зменшена кількість пільгових місць на автобусних маршрутах у період до 10.00 та після 15.00 годин, з 10.00 години до 15.00 години автоперевізник зобов'язаний перевозити пасажирів пільгової категорії у необмеженій кількості у салоні, а позивач користувався автобусним маршрутом о 17.25 годині, в той час, коли діяло обмеження кількості пільгових місць, тому водій відмовив позивачеві у пільговому проїзді та вимагав сплатити вартість проїзду у розмірі 18 грн. Відомості про застосовані заходи до водія за незаконну вимогу в оплаті проїзду зазначені не були. Листом Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради повідомлено, що Дніпровською міською радою не приймалося рішення щодо обмеження пільгового проїзду міськими автобусними маршрутами загального користування у проміжок часу з 10.00 години до 15.00 години. Відмова співробітника ПВСП СТО «Карлссон» у безоплатному проїзді принизила гідність позивача, в результаті якого у нього був стрес і переживання людини похилого віку, які спричинили йому моральні страждання. Маючи повне право на безоплатний проїзд, відповідач штучно та безпідставно обмежив його реалізацію. Відмова у безкоштовному проїзді позивачеві, якому надано статус ветерана органів внутрішніх справ, вважає образливим. Держава надала йому певні пільги як ветеранові, які відповідач не має наміру виконувати. Протиправна поведінка водія ПВСП СТО «Карлссон» вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення за захистом свого порушеного права на пільговий проїзд до контролюючого органу - відділу державного нагляду, відповідача та суду. Просив суд визнати протиправними дії ПВСП СТО «Карлссон» про відмову у пільговому (безкоштовному) проїзді 26 січня 2025 року на маршруті № 149, стягнути з ПВСП СТО «Карлссон» на його користь вартість проїзду у розмірі 18 грн. та моральну шкоду у розмірі 600 грн.
Відповідач ПВСП СТО «Карлссон» у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що на підставі рішення міської ради № 47/22 від 21 червня 2017 року в межах бюджету Дніпровської міської територіальної громади «Про затвердження порядку розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування» визначений відсотковий показник компенсаційних місць, який не перевищує 10 % від місць для сидіння за один рейс. ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Компенсацію збитків за перевезення ветеранів органів внутрішніх справ за рахунок місцевого бюджету не передбачено. З 2016 року субвенції державного бюджету на компенсаційні виплати автомобільним перевізникам за збитки від пільгових перевезень окремих категорій громадян, у тому числі ветеранів органів внутрішніх справ, міськими автобусними маршрутами загального користування не передбачено. З метою забезпечення балансу інтересів платних користувачів платних послуг, пасажирів пільгових категорій та приватних автотранспортних підприємств, які здійснюють обслуговування міських маршрутів загального користування, перевезення пасажирів пільгових категорій населення здійснюється щоденно з 10.00 години до 15.00 години здійснюється без обмежень, в інший період - з відсотковим показником компенсаційних місць, який не перевищує 10 % від місць для сидіння за один рейс. Позивач користувався автобусним маршрутом № 149 від посадочної платформи «Старомостова площа» 26 січня 2025 року о 17.25 годині - в час, коли перевезення пасажирів пільгових категорій здійснюється з відсотковим показником. Автобус «Мерседес», держномер НОМЕР_1 , містить 19 місць для сидіння з місцем водія, тобто максимальна кількість пасажирів пільгової категорії, які мають право здійснити проїзд у транспортному засобі. На той час в салоні вже перебувало 2 пасажира пільгових категорій, які мають право здійснити проїзд у транспортному засобі за один рейс. У місті Дніпрі пасажири мають змогу користуватися послугами муніципального транспорту, які значною мірою дублюють автобусні маршрути, перевезення пільгових категорій пасажирів здійснюються без обмежень. З долученого до матеріалів справи квитка неможливо встановити, що його продано саме позивачеві у транспортному засобі «Мерседес», держномер НОМЕР_1 , який обслуговує міський маршрут загального користування № 149, саме 26 січня 2025 року. Дії водія, який обслуговував маршрут № 149 у м. Дніпрі на транспортному засобі «Мерседес», держномер НОМЕР_1 , стосовно відмови позивачеві у безкоштовному проїзді є законними, жодних моральних страждань спричинити не могли. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус ветерана органів внутрішніх справ (а.с. 23).
26 січня 2025 року о 17.25 годині позивачеві водієм транспортного засобу «Мерседес», держномер НОМЕР_1 , який обслуговує маршрут № 149, на пл. Старомостовій у м. Дніпрі було відмовлено безкоштовному проїзді в автобусі з посиланням на обмеження кількості пасажирів пільгових категорій, які мають право на безоплатний проїзд, за один рейс. Підставою відмови водієм зазначено обмеження Департаментом дніпровської міської ради пільгового проїзду міськими автобусними маршрутами загального користування у період до 10.00 години і після 15.00 години (а.с. 20).
На підставі рішення Дніпровської міської ради № 47/22 від 21 червня 2017 року «Про затвердження Порядку розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування» (зі змінами) в межах бюджету Дніпровської міської територіальної громади визначено відсотковий показник компенсаційних місць, який не перевищує 10 % від місць для сидіння за один рейс. З метою балансу інтересів платних користувачів транспортних послуг, пасажирів пільгових категорій та приватних автотранспортних підприємств, які здійснюють обслуговування міських автобусних маршрутів загального користування, перевезення пасажирів пільгових категорій здійснюється щоденно до 10.00 години та після 15.00 згідно з відсотковим показником компенсаційних місць, який не перевищує 10 % від місць для сидіння за один рейс, в інший час перевезення здійснюються в необмеженій кількості, про що зазначено у листі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 13 лютого 2025 року (а.с. 15-17), а також в листі Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (а.с. 21-22).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого: визнання права; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до п. 11 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а вразі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Згідно зі ст. 41 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.
Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Таким чином, ЗУ «Про автомобільний транспорт» встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред'явивши водієві автобуса посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про місцеве самоврядування» держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності.
Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.
Аналогічні положення викладені в п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, згідно яких, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
За змістом п. 2 ст. 42 ЗУ «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Відповідно до вимог ст. 7 зазначеного вище Закону, забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
За змістом ст. 29 цього Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, всупереч вимог вищевказаних норм закону, на автобусному маршруті № 149 не забезпечив прав позивача на безоплатний проїзд у автомобільному транспорті загального користування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача вартості проїзду в сумі 18 грн.
З приводу заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 600 грн., суд приходить до наступного висновку за таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обов'язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.
Проаналізувавши дійсні обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість моральних страждань позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд приходить до висновку, що слід визначити компенсацію моральної шкоди у розмірі 250 грн., яку слід стягнути з відповідача.
Стосовно заперечень відповідача в частині, що позивачем не доведено факт оплати ним проїзду у розмірі 18 грн. та придбання квитка, який є недостатнім доказом, що останній було придбано позивачем саме 26 січня 2025 року в автобусі, держномер НОМЕР_1 , який обслуговує маршрут № 149, на пл. Старомостовій у м. Дніпрі, суд не приймає їх до уваги, оскільки у листі ПВСП СТО «Карлссон» № 42 від 05 лютого 2025 року (а.с. 20) відповідачем визнано факт оплати ОСОБА_1 проїзду вартістю 18 грн. 26 січня 2025 року на маршруті № 149 від посадкового майданчика «пл. Старомостова» у м. Дніпрі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути вартість проїзду у розмірі 18 грн. та моральну шкоду у розмірі 250 грн., а всього 268 грн. (18 грн. + 250 грн. = 268 грн.), у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 389 грн. 16 коп. (1 позовна вимога немайнового характеру 968 грн. 96 коп. (1 211 грн. 20 коп. * 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» = 968 грн. 96 коп.) і позовна вимога майнового характеру 420 грн. 20 коп. (268 грн. * 968 грн. 96 коп. / 618 грн. = 420 грн. 20 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про автомобільний транспорт», ст. 23, 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» (ЄДРПОУ 31576791, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. М. Хвильового, буд. 125) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у пільговому (безкоштовному) проїзді 26 січня 2025 року на маршруті № 149.
Стягнути з Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» (ЄДРПОУ 31576791, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. М. Хвильового, буд. 125) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) вартість проїзду у розмірі 18 (вісімнадцять) гривень та моральну шкоду у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень, а всього 268 (двісті шістдесят вісім) гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» (ЄДРПОУ 31576791, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. М. Хвильового, буд. 125) на користь держави судовий збір у розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) гривень 16 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: