Справа № 362/4293/18
Провадження № 2/362/26/25
23 червня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
представників позиваача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Васильківської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним Державного акту та визнання права власності, -
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Васильківської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним Державного акту та визнання права власності, та просила:
- визнати незаконним та скасувати Рішення 2 сесії виконавчого комітету Великобугаївської сільської Ради народних депутатів №13 від 12.06.1998 р. в частині передання у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,374 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,374 га, розташовану в АДРЕСА_1 від 20.10.1998 р. серія II КВ №081229;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35228714 від 17.05.2018, яким зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку кадастровий №3221480501:01:040:0026;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35228953 від 17.05.2018, яким зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку кадастровий №3221480501:01:040:0027;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий № 3221480501:01:040:0026;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий № 3221480501:01:040:0027.
Заявлені вимоги мотивує тим, що позивач, на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 21.06.2018 р., є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що стало підставою для переходу до неї права власності на земельні ділянки (кадастровий №3221480501:01:040:0026 та кадастровий №3221480501:01:040:0027), які були у користуванні попередньої власниці, а тому право позивачки на такі є безумовним.
Таким чином, на думку позивача, право власності на земельні ділянки з кадастровим № 3221480501:01:040:0026 та кадастровим № 3221480501:01:040:0027 зареєстовано за відповідачем ОСОБА_4 підлягає скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник проти задоволення позову заперечували.
Представник Васильківської міської ради подав до суду відзив, в якому позовні вимоги заперечував через відсутність правової підстави для набуття права власності на земельні ділянка за позивачем.
Треті особи подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 02.06.1998 р. старшим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1261 (надалі - Договір), ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купила житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Великобугаївською сільскою радою 23.03.1995 р.
На земельній ділянці, згідно п. 1 Договору, розташований один дерев'яний житловий будинок жилою площею 31,9 кв.м, загальною площею 58,5 кв.м, сарай, вбиральня (т. 1 а.с. 7).
Право власності на житловий будиноку зареєстровано за ОСОБА_7 в БТІ у реєстровій книзі № 1, реєстр 161, 12.11.1998 р., що засвідчено відміткою та печаткою Фастівського міжміського бюро технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 8).
21.06.2018 р. ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3-469, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_7 , спадкова справа № 149/2013, набула право власності на спадщину, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що також засвідчується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права вланості індексний № 128433925 від 21.06.2015 (т. 1 а.с. 18).
Житловий будинок, матеріал стін - обапол, позначений в плані під літерою «А», загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею. 31,9 кв.м, має при собі наступні господарські будівлі та споруди: сарай під літ. «Б» (т. 1 а.с. 17).
Як вбачається з договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 17.05.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, зареєстрованих в реєстрі за № 2348 та № 2351 (надалі - Договори), ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність (купив) придатні для використання за цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221480501:01:040:0026, та земельну ділянку площею 0,1243 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221480501:01:040:0027, що розташовані по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 67-70).
Відповідно до п. 1.4. Договорів, земельні ділянки, що відчужуються, належать ОСОБА_6 на підставі Дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 402564 виданого 23.05.2008 р. на підставі рішення ІІ сесії виконкому Великобугаївської сільської ради від 23.06.1998 р. № 13, замість втраченого серії ІІ-КВ 081229.
З огляду Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 081229-14598-131, ОСОБА_6 на підставі рішення ІІ сесії виконкому Великобугаївської сільської ради від 12.06.1998 р. № 13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3740 га по АДРЕСА_1 , з яких 0,2500 га - для будівництва, обслуговування житлових будівель і споруд та 0,1240 га - для ведення особистого підсобного господарства (т. 1 а.с. 9-12).
У відповідності до листа Великобугаївської сільської ради вих. № 154/02-12 від 24.05.2019 р., протоколи виконкомів та сесій сільської ради за 1998 рік передані до архівного відділу Васильківської районної державної адміністрації (т. 1 а.с. 73).
За листом Великобугаївської сільської ради вих. № 236/02-12 від 31.07.2019 р., засідання другої сесії Великобугаївської сільської ради 23 скликання відбулося 13.06.1998 р. Відповідно до протоколу даного засідання сільської ради під № 13 прийняте рішення, яке жодним чином не стосується цивільної справи за позовом ОСОБА_5 03.12.2008 р. Великобугаївською сільською радою передано Управлінню земельних ресурсів у Васильківському районі на зберігання другі примірники, виданих Великобугаївською сільською радою державних актів в кількості 541 шт., в тому числі другий примірник Державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ № 081229 (т. 1 а.с. 74).
З огляду протоколу другої сесії Великобугаївської сільської ради двадцять третього скликання, складеного 13.06.1998 р., рішення № 7-15, вбачається відсутність розгляду питання про виділення/передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 75-84).
Згідно архівної інформації від 21.07.2023 р. за вих. № 05-02/335 Архівного відділу Обухівської районної військової адміністрації Київської області, в справах фонду № 400 «Великобугаївська сільська рада народних депутатів Васильківського району Київської області», згідно опису № 1 (справ постійного зберігання) та суцільному перегляду документів, будь-яких рішень засідання виконавчого комітету сільської ради від 12.06.1998 р. № 13 в архівному відділ не виявлено (т. 2 а.с. 167).
Листом Великобугаївської сільської ради вих. № 326/02-12 від 28.10.2020 р. підтверджено відсутність на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , житлових та господарчих споруд, а також відсутність інформації, з якого часу, та з яких причин на вищевказаній земельній ділянці відсутній житловий будинок (т. 1 а.с. 194).
Висновком по матеріалам перевірки від 25.07.2017 р. засвідчено факт знесення житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , за вказівкою ОСОБА_4 , що було виявлено 20.07.2017 р. чоловіком позивачки. ОСОБА_4 пояснив в телефонній розмові, що нещодавно придбав у власність земельну ділянку за вказаною адресою, де знаходилось хазяйське приміщення, яке він вирішив знести, та додав, що ніякого будинку не було (т. 1 а.с. 13-14).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.
Існують три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 р., "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 р., "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 р., "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 р.).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 р. у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 р. в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 р. всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 р. в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 р. в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 р. в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що "у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".
При придбанні будівлі до покупця не переходить право власності на земельну ділянку, на якій ця будівля знаходиться, якщо таке право не було оформлено продавцем до її продажу (ВС/КЦС у справі № 127/10011/18 від 19 травня 2020р.).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 82, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Васильківської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним Державного акту та визнання права власності, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Л.М. Кравченко