Справа 206/2441/25
Провадження 2/206/1634/25
(Заочне)
08 липня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Гаркуші В.В.,
за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс», яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2 до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ТОВ «Еліт Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою 39317,83 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501139149 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит в сумі 24320,00 грн, строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 33 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 24320,00 грн, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого, виникла заборгованість, яка станом на 23.02.2021 становить 39317,83 грн, що складається з: тіла кредиту 22102,87 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 15614,96 грн.
22.02.2021 між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК Форт» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «ФК Форт» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 08.05.2019, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем.
23.02.2021 між TOB «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Таким чином ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 08.05.2019, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та Відповідачем. На підставі викладеного ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості за договором у розмірі 39317,83 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 9200 грн (а.с. 1-3).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував (а.с.49-50, 54-55).
Відповідач в судові засідання призначені на 09.06.2025 та 08.07.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою. Відповідач причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не направляв, своїм правом на написання відзиву не скористався. В матеріалах справи міститься конверт повернутий поштою з відміткою «повернуто в зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 56-57). Оголошення про виклик до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України http://court.gov.ua (а.с. 53).
Небажання Відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.
На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст.223,247,280-282 ЦПК України.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025, справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В. (а.с. 42).
Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 47).
19.05.2025 та 07.07.2025 від представника позивача Плачинди Костянтина Олександровича надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Позивача (а.с. 49-50, 54-55).
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що 08.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 501139149 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит в сумі 24320,00 грн., строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 33 %. (а.с. 9).
Кредитні кошти в сумі 24320,00 грн перераховані позичальнику, що випискою по особовому рахунку Відповідача з 08.05.2018 по 22.02.2021 (а.с. 26).
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до Відповідача. Таким чином ТОВ «ФК Форт» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501139149 від 08.05.2019 (а.с. 10-14)
Наявність права вимоги ТОВ «ФК Форт» до ОСОБА_1 підтверджується також Актом приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 до договору факторингу від 22.02.2021 (а.с. 22), випискою до договору факторингу від 22.02.2021 з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с. 20), платіжним дорученням № 35 від 23.02.2021, згідно з яким ТОВ «ФК Форт» перерахував АТ «Альфа Банк» кошти за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 24).
23 лютого 2021 між ТОВ «ФК Форт»» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501139149 від 08.05.2019 (а.с. 15-19).
Перехід права вимоги також підтверджується Актом-приймання-предачі реєстру боржників від 23.02.2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 (а.с. 23), випискою з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 21), платіжним дорученням № 129 від 23.02.2021, згідно з яким ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало кошти ТОВ «ФК Форт» за право вимоги згідно договору факторингу 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 25).
Отже ФК «Еліт Фінанс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 501139149 від 08.05.2019.
Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за договором № 501139149 від 08.05.2019 в розмірі 39317,83 грн, що складається з: тіла кредиту 22102,87 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 8391,92 грн, заборгованості по комісії 7223,04 грн, заборгованості по штрафам 1600,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору № 501139149 від 08.05.2019 (а.с. 35).
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд констатує, що у даному випадку договір кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Оскільки, договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Суд констатує, що Відповідачем не надано жодного заперечення на позову, у тому числі й щодо розміру заборгованості, а тому суд бере до уваги долучені до позову докази щодо розміру заборгованості та її складових.
Такими чином, оскільки, внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість на загальну суму 39317,83 грн., підлягає стягненню з нього на користь нового кредитора.
Тобто пред'явлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 3028 грн., сплачений останнім при пред'явленні позову.
При вирішенні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 03/07-24 від 03.07.2024 про надання юридичних послуг (а.с. 36-37), акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.07.2024 (згідно якого вартість надання первинної консультації складає 1000 грн. за 0,5 години, правовий аналіз документів 4000 грн. за 2 години, підготовка та подання позовної заяви 4200 грн. за 2,1 годину) (а.с. 37 на звороті), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого 18.09.2020 адвокату Литвиненко О.І., платіжна інструкція № 4951 від 01.10.2024 на суму 9200 грн (а.с. 38).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), а також ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265, 280-284, 288 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39317,83 (тридцять дев'ять тисяч триста сімнадцять ) грн 83 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Гаркуша