Справа № 201/8393/25
Провадження № 1-кс/201/3108/2025
08 липня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000700 від 27.06.2025, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України,
У судовому засіданні брали участь:
слідчий ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
До суду надійшло клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за № 22025050000000700 від 27.06.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказує, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22025050000000700 від 27.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 28 ч.5 ст.111-1 КК України, яке 27.06.2025 на підставі ст. 217 КПК України виділене начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 в окреме провадження, з матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 22023050000002087 від 18.05.2023.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».
За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.
Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т. зв. «органи державної влади ДНР») та силові органи.
Так, на учасників органів силового блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:
- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов'язків, обстрілів населених пунктів тощо;
- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;
- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;
- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;
- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;
- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:
- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;
- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.
При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян російської федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.
Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
У подальшому, президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Так, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області в невстановлений під час досудового розслідування місці та час, не раніше весни 2014 року звернулась до органів так званого «Місцевого відділу реєстрації актів цивільного стану днр» з метою зміни прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
В подальшому на весні 2014 року перебуваючи в м. Донецьк (точна дата, час та місце під час досудового розслідування не встановлено) громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України добровільно вступила до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території - так званого «Народного ополчения Донбасса», отримала позивний «Листок» та так зване військове звання «сержант».
В подальшому в 2015 році перебуваючи в м. Донецьк (точна дата, час та місце під час досудового розслідування не встановлено) громадянка України ОСОБА_5 , після проведення переформотування організації так званое «Народное ополчение Донбасса» в так званий «1 -й армійський корпус», остання продовжуючи свою злочинну діяльність, добровільно вступила до так званого « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де проходила військову службу до вересня 2017 року (точна дата під час досудового розслідування не встановлена), після чого була переведена до так званого «2-го танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону 1-го армійського корпусу днр», де призначена на посаду механіка - водія 5 танку та продовжила проходження військової служби у складі вище наведеного підрозділу.
Крім того, ОСОБА_5 восени 2017 року (точна дата та час під час досудового розслідування не встановлено) перебуваючи на одному з військових полігонів розташованих на тимчасово-окупованій території Донецької області (точне місце під час досудового розслідування не встановлено), проходила так зване навчання з відпрацювання навичок з ведення бою, тактики, вогневої підготовки та медичної підготовки, після проходження якого була призначена командиром 5 танку так званого «2-го танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону НОМЕР_1 окремого мотострілкового полку 1 армійського корпусу днр, де на вказаній посаді знаходилась до 2018 року (точна дата під час досудового розслідування не встановлена), після чого добровільно залишила проходження військової служби.
Під час проходження служби в період з 2014 до 2018 року була забезпечена військовою формою російського зразка, військовим спорядження, вогнепальною зброєю - автомат «Калашникова» АКСУ- 74, а також виконувала вказівки керівництва та здійснювала чергування з охорони місць дислокації підрозділу.
В подальшому, 19.09.2022 головою так званої «громадської палати ДНР» (стосовно якого досудове розслідування триває в рамках іншого кримінального провадження) з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, направлено звернення до так званого «голови ДНР» (стосовно якого досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні) з ініціативою проведення на тимчасово окупованій території Донецької області так званого «референдуму» з питання приєднання до Російської Федерації на правах адміністративно-територіальної одиниці РФ.
На підставі вказаного звернення, 20.09.2022 так званою «народною радою ДНР» прийнято так званий «Закон «О референдуме Донецкой народной республики по вопросу о вхождении в составе Российской Федерации на правах субъекта РФ», який підписаний так званим «головою ДНР».
Далі, згідно прийнятих так званою «Центральною виборчою комісією ДНР», нормативних актів, організовано процес проведення зазначеного «референдуму», на усій тимчасово окупованій території Донецької області та на так званих «закордонних дільницях» та території РФ, який фактично розпочався о 08 годині 00 хвилин 23.09.2022 та закінчився 27.09.2022 о18 годині 00 хвилин.
Після проведення даного референдуму, 27.09.2022 голова «ЦВК ДНР» оголосив, що за приєднання території Донецької області до РФ проголосувало 99,23 %.
Як наслідок 30.09.2022 президент РФ ініціював зустріч із так званими «головами республік», а фактично тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі із так званим «головою ДНР», у місті Москва РФ (більш точні місце та час органом досудового розслідування не встановлено), в ході якої публічно визнав результати так званих референдумів, у тому числі на тимчасово окупованій території Донецької області.
Під час вказаної зустрічі 30.09.2022, перебуваючи у м. Москва РФ (більш точні час та місце органом досудового розслідування не встановлено), так званий «голова ДНР» та президент РФ підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Донецкой народной республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов». Таким чином на підставі Федерального закону №372-ФЗ, вказаний вище договір, 04.10.2022, було ратифіковано та підписано президентом РФ, чим введений в дію на тимчасово окупованій території Донецької області.
В подальшому, 04.10.2022, президентом РФ підписано Федеральний Конституційний закон №5-ФКЗ, яким визначено порядок формування органів державної влади так званої «Донецької народної республіки», а саме вибори в законодавчий (представницький) орган так званої «Донецької народної республіки», які проводяться в другу неділю вересня 2023 року.
До обрання у відповідності з законодавством Російської Федерації законодавчого (представницького) органу так званої «Донецькой народной республики» його повноваження здійснює так званий «Народный Совет Донецкой народной республики - Парламент Донецкой народной республики», яке продовжує виконувати повноваження до формування так званого «Правительства Донецкой народной республики» тимчасово виконуючим обов'язки так званого «Главы Донецкой Народной республики» у відповідності з законодавством РФ.
Крім того, так званий «Народный совет Донецкой народной республики -«Парламент Донецкой народной республики» приймає «Конституцію Донецької народної республіки», яка не може суперечити Конституції РФ.
Таким чином, «постановлением Народного совета» 30.12.2022 прийнята «Конституция Донецкой народной республики».
Так, з метою проведення так званих «виборів» на тимчасово окупованій території Донецької області, так званим законодавчим (представницьким) органом 18.01.2023 прийнято закон № 430-ІІНС «Про систему виборчих комісій, комісій референдуму» в Донецькій народній республіці», що регламентує порядок формування, організацію діяльності та повноваження виборчкомів на підставі указу підписаного «Врио Главы» так званої «ДНР» ОСОБА_9 , який призначений президентом РФ, як «временно исполняющий обязанности Главы Донецкой Народной республики на основе предложений указанных в статье 3 настоящего Закона»
Відповідно до вказаного закону та інших раніше зазначених законодавчо правових актів, на території так званої «Донецької Народної республіки» почались формуватися, виборча комісія, територіальні, дільничні комісії.
Згідно до ст. 9 закону № 430-ІІНС «Про систему виборчих комісій, комісій референдуму» в Донецькій народній республіці», встановлено, що виборча комісія республіки, є державним органом так званої «Донецької народної республіки», організуючим підготовку та проведення виборів, референдумів на території «Донецької народної республіки» у відповідності з компетенцією, встановленою законом.
Відповідно до ст. 3 зазначеного закону територіальні, дільничні комісії формуються на основі пропозицій політичних партій, висунувших списки кандидатів, допущених до розподілу депутатських мандатів в Державній думі Федерального збору Російської федерації, Народною радою Донецької народної республіки, на основі пропозицій інших політичних партій та громадських об'єднань, а також на основі пропозицій виборчих об'єднань, висунувших списки кандидатів, допущенних до розподілу депутатських мандатів в представницькому органі муніципального утворення.
Відповідно ст. 14 вказаного закону - територіальні комісії є державним органами Донецької Народної Республіки. Перелік територіальних комісій Донецької Народної Республіки та їх кількісного складу затверджується Виборчою комісією Республіки. Територіальні комісії діють постійно. Територіальній комісії може бути надано статусу юридичної особи. Перелік територіальних комісій Донецької Народної Республіки, яким надається статус юридичної особи, встановлюється законом Донецької Народної Республіки. Голова або секретар територіальної комісії, яка є юридичною особою, працює у цій комісії на постійній (штатній) основі. Інші члени територіальної комісії, що є юридичною особою, можуть працювати у комісії на постійній (штатній) основі. Строк повноважень територіальних комісій складає 5 років. Якщо строк повноважень територіальної комісії спливає у період виборчої кампанії, після призначення референдуму та до закінчення кампанії референдуму, в яких бере участь дана комісія, термін її повноважень продовжується до закінчення цієї виборчої кампанії, кампанії референдуму. Територіальні комісії відповідно до федерального законодавства, законів Донецької Народної Республіки, рішень Виборчої комісії республіки забезпечують на відповідній території реалізацію заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів до федеральних органів державної влади, органів державної влади Донецької Народної Республіки, виборів до органів місцевого самоврядування.
Так, громадянка України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи вищенаведені обставини, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не раніше 27.04.2023 призначена на посаду голови територіальної виборчої комісії №13, з правом вирішального голосу, та з того часу реалізуючи свій протиправний умисел та попередню злочинну домовленість з іншими членами територіальної виборчої комісії, розуміючи протиправність своїх дій, перебуваючи за місцем розташування так званої «Територіальної виборчої комісії №13» за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, буд 75 почала виконувати повноваження, відповідно до статті ч. 3 ст. 4 закону № 430-ІІНС «Про систему виборчих комісій, комісій референдуму» в Донецькій народній республіці», згідно до яких голова комісії:
1) здійснює керівництво роботою комісії;
2) скликує засідання комісії та головує на них;
3) підписує рішення комісії, протоколи засідань комісії, договори, інші документи комісії відповідно до федерального законодавства, цього Закону, інших законів Донецької Народної Республіки, регламентом комісії;
4) дає доручення заступнику голови, секретарю та членам комісії;
5) розпоряджається грошима, виділеними комісії на підготовку та проведення виборів, референдуму та забезпечення інших повноважень комісії;
6) видає доручення за поданням комісії в судах. У випадках, коли рішення про звернення до суду приймається комісією на своєму засіданні, видача зазначеної довіреності здійснюється головою комісії на підставі рішення комісії, в якому також зазначається її представник у суді;
7) голова комісії також здійснює інші повноваження, передбачені законами, документами, що регламентують діяльність комісії, та її рішеннями.
Також, усвідомлюючи вищевикладені обставини, ОСОБА_5 , будучи «головою територіальної виборчої комісії №13» з правом вирішального голосу, реалізуючи свій протиправний умисел та попередню злочинну домовленість з іншими членами вказаної територіальної виборчої комісії, (досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), розуміючи протиправність своїх дій, перебуваючи за адресою розташування так званої «територіальної виборчої комісії №13»: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, буд 75 виконуючи свої повноваження, взяв участь в організації та проведенні т.зв. «виборів», які проходили в період часу з 30.08.2023 по 10.09.2023 на усій тимчасово окупованій території Донецької області. Відповідно до рішення № 6 від 04.05.2023, ОСОБА_5 як «голова територіальної виборчої комісії» «затвердила текст повідомлення про пропозиції по кандидатурам членів дільничних виборчих комісій з правом вирішального голосу територіальної виборчої комісії №13».
Крім того, відповідно до рішення № 7/1 від 12.07.2023 ОСОБА_5 як «головою територіальної виборчої комісії № 13» було затверджено календарний план заходів по підготовці та проведенню виборів депутатів Донецького міського округу Донецької народної республіки першого скликання».
В подальшому, після завершення голосування, діючи із вищевказаною злочинною метою, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою розташування так званої «територіальної виборчої комісії №13»: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, буд 75, після 15:00 години 10.09.2023, після отримання з дільничних виборчих комісій протоколів про результати голосування разом із іншими членами ТВК № 13 здійснила підрахунок заповнених даних, що містяться в протоколах дільничних виборчих комісій про підсумки голосування, за результатами яких комісією складено, а ОСОБА_5 , як головою ТВК підписано протокол за результатами голосування, який у подальшому разом із протоколами дільничної виборчої комісії передано до Виборчої комісії так званої «ДНР».
Як наслідок, за участю ОСОБА_5 , та інших членів так званої «територіальної виборчої комісії №13» (досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), організовано процес проведення зазначених «виборів», запланованих з 30.08.2023 по 10.09.2023 на усій тимчасово окупованій території Донецької області, які фактично розпочалися о 07 годині 00 хвилин 31.08.2023, та закінчились 10.09.2023 о 15 годині 00 хвилин. За результатами «выборов в народный совет Донецкой народной республики» представники «ВК ДНР» оголосили, що за партію «Единая россия» проголосовало 78,03 % виборців, а в подальшому обрано голову так званої «Донецької народної республіки» та сформовано так званий «парламент ДНР», який складається з 90 депутатів.
За викладених обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюється в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога, у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території та в організації незаконних виборів на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколами огляду мережі Інтернет;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_11 ;
- матеріалами, отриманими від співробітників оперативного підрозділу за результатами виконання ними доручення слідчого по кримінальному провадженню.
Факт перебування підозрюваного ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України підтверджується:
- протоколами огляду мережі Інтернет;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_11 ;
- матеріалами, отриманими від співробітників оперативного підрозділу за результатами виконання ними доручення слідчого по кримінальному провадженню.
Тимчасово окуповану територію Донецької області ОСОБА_5 не покидає, у зв'язку з чим викликати її до слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях для проведення необхідних процесуальних дій не має можливості.
Таким чином місцезнаходження ОСОБА_5 на даний час невідоме у зв'язку з тим, що остання переховується від органів досудового розслідування.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 ухиляється від явки на виклики слідчого (не прибула на виклики без поважної причини більше як два рази), оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Захисник у судовому засіданні не заперечував проти задоволення поданого клопотання.
Заслухавши доводи слідчого та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Так, в судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22025050000000700 від 27.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 28 ч.5 ст.111-1 КК України, яке 27.06.2025 на підставі ст. 217 КПК України виділене начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 в окреме провадження, з матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 22023050000002087 від 18.05.2023.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повідомлення про підозру та повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 121 (8046) від 17.06.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 17.06.2025 опубліковано повідомлення про підозру та повістку про виклик особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 23.06.2025, 24.06.2025, 25.06.2025, за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22023050000002087, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
17.06.2025 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України повідомлено ОСОБА_5 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України, а саме вручено захиснику ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 .
Таким чином, 17.06.2025 у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула статус підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме, в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога, у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території та в організації незаконних виборів на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
Відповідно до матеріалів клопотання, з дотриманням вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
При цьому, відповідно матеріалів клопотання підозрюваний постійно перебуває на тимчасово окупованій території України і встановити його точне місце перебування не видається за можливе. Доказами перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України підтверджено зібраними матеріалами досудового розслідування.
Постановою слідчого від 01 липня 2025 року на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанов про оголошення підозрюваного в розшуки.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні зокрема щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування повинно містити, зокрема, відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 цього Закону).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана ухиляється від явки на виклик слідчого (не прибув на виклик без поважної причини більше ніж два рази), оголошений у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України.
Згідно із до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Матеріали клопотання свідчать, що підозрювана належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно матеріалів клопотання перебуває на тимчасово окупованій території, а відтак слід вважати, що підозрюваний переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на надані слідчому судді матеріали кримінального провадження, що можуть свідчити про причетність до вищевказаних кримінальних правопорушень, а також, враховуючи той факт, що остання переховується від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.135,139,297-1 - 297-5 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000700 від 27.06.2025, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за № 22025050000000700 від 27.06.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і оголошений о 16-15 годині 08.07.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1