№ 207/3645/24
№ 1-в/207/34/25
24 березня 2025 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
інспектора ОСОБА_4
засудженої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське подання начальника Південного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання до місць позбавлення волі відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, освіта середня, офіційно не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
Вироком Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року ОСОБА_5 визнано винною у у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
20 вересня 2024 року ОСОБА_5 була поставлена на облік до Південного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
06 лютого 2025 року Південний районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання до місць позбавлення волі, посилаючись на те, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання обов'язків, покладених на неї вироком суду, систематично не з'являється на реєстрацію до органу пробації, що є свідченням небажання стати на шлях виправлення.
Засуджена ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення подання. Просила надати їй шанс на виправлення та відмовити у задоволенні подання про скасування їй звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважала, що їй потрібно дати шанс для виправлення, так як вона ніяких тяжких правопорушень не скоювала. Засуджена ОСОБА_5 не заперечувала, що вона допустила невиконання обов'язків покладених на неї вироком суду в частині неявки до органу пробації на відмітку, але пояснила це тим, що працює неофіційно в м.Дніпрі, має на утриманні вісім детей, їй було дуже важко знайти роботу і вона боїться її втратити, тому через роботу іноді пропускала явки до органу пробації. В період іспитового строку вона до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, нових злочинів не вчинила, стала на шлях виправлення та буде з'являтись на реєстрацію до органу пробації.
Представник органу пробації ОСОБА_4 в судовому засіданні подання підтримала та просила його задовльнити.
Прокурор ОСОБА_3 просив вирішити подання на розсуд суду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання (ч. 2 ст. 78 КК України).
Відповідальність осіб, звільнених від відбуття покарання з випробуванням, регламентована у ст. 166 КВК України.
При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
У даному випадку факти, викладені органом пробації в поданні не свідчать про небажання засудженої стати на шлях виправлення.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням необхідно встановити умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Проте матеріалами провадження не доведено факт умисного ухилення ОСОБА_5 від відбування покарання, умисного порушення нею умов призначеного випробування.
Сам факт несвоєчасної явки на реєстрацію ще не може бути безумовним свідченням її небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженої для реального відбування призначеного судом покарання, оскільки орган з питань пробації у даному випадку зобов'язаний довести належними та допустимими доказами, що зазначені порушення свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.
Однак, вищевказаних доказів до матеріалів подання та особової справи органом з питань пробації не додано.
Крім того, як вбачається з доданих до подання матеріалів, засуджена ОСОБА_5 до кримінальної та адміністративної відповідальності у період іспитового строку не притягувалась.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органом з питань пробації на даний час не доведено свідомого, цілеспрямованого нехтування засудженою ОСОБА_5 покладеними на неї судом обов'язків, а також обставин, які свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.
Суд, вислухавши прокурора, інспектора, засуджену, вивчивши матеріали подання, вважає, що представником органу пробації недостатньо надано доказів для того, щоб скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання, а причини, за яких засуджена не з'явилася на реєстрацію до органів пробації, суд вважає поважними та не вбачає, що засуджена ОСОБА_5 за час перебування на обліку свідомо ухилялася від виконання покладених на неї обов'язків. Окрім цього, відомості підтверджуючі притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за скоєння нового злочину чи кримінального правопорушення в період іспитового строку у суді відсутні, матеріали, додані до подання їх також не містять.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що подання про скасування покарання з випробуванням та направлення засудженої для відбування призначеного покарання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні подання начальника Південного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання відносно ОСОБА_5 , відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1