20 травня 2025 року Провадження № 3/932/1344/25
Справа № 932/3511/25
20 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Дніпро Карягіна Н.О., розглянувши матеріали справи, надіслані з УПП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України,-
27.02.2025 року о 23 год. 10 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що виражалось у приниженні її честі та гідності та лупцюванні, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи сповіщений належним чином, клопотання про відкладення розгляду матеріалу до суду не надходило. Також, про призначення судового засідання було відображено у списку справ призначених до розгляду на сайті Судової влади України, який є у вільному доступі громадян.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За таких обставин на підставі ст. 268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи та додані документи, вважаю, що провадження по справі відносно вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.
З урахуванням викладеного, дії визначені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов'язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи).
За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо завдання громадянці ОСОБА_2 шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю. Матеріали не містять ані пояснень ОСОБА_1 , ані потерпілої ОСОБА_2 , ані свідків. Відсутні і дані про те, що наслідки, які передбачені в диспозиції ст.173-2 КУпАП як обов'язкові, настали чи могли настати. Матеріали справи містять лише електронний рапорт про наявність дзвінка на лінію 102 від ОСОБА_2 та копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства без зазначення прийнятого рішення, також до матеріалів додана копія не заповненого (пустого) бланку термінового заборонного припису стосовно кривдника
З огляду на вищевикладене, доказів завдання чи можливості завдання фізичної та/або психологічної шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Шевченківський районний суд м. Дніпро особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови або її може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП.
Суддя Н.О. Карягіна