09 липня 2025 року
м. Київ
справа №300/9433/24
адміністративне провадження № К/990/28987/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Гриціва М.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 300/9433/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалах касаційної скарги, ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Татаржинського Миколу Вячеславовичу звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі також - відповідач, УПСЗН), в якому позивач просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні донарахування та виплати заборгованості з надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як різницю між « 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік…» та «виплачених раніше щомісячних сум надбавки на догляд», помісячно за період з 10.03.2006 по 09.10.2013 включно;
зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити заборгованість з надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як різницю між « 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік…» та «виплачених раніше щомісячних сум надбавки на догляд», помісячно за період з 10.03.2006 по 09.10.2013 включно.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав, встановлених частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
14.01.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізналася з листа-відповіді відповідача. Вважає, що відсутнє строкове обмеження стосовно соціальної виплати у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
На підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2025 повернув позивачеві позовну заяву у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк, а саме, пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.06.2025 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 про повернення позовної заяви у справі №300/9433/24 залишив без змін.
08.07.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтованих мотивів щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що заявником не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду її скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до посилань на непогодження з оскаржуваними судовими рішеннями та до аргументів щодо перешкоджання доступу до правосуддя.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Понад це, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом, що судом першої інстанції було роз'яснено в ухвалі від 23.01.2025.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 300/9433/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач Л. В. Тацій
Суддя М. І. Гриців
Суддя С. Г. Стеценко