про відмову у відкритті касаційного провадження
09 липня 2025 року
м. Київ
справа №240/34963/23
адміністративне провадження № К/990/26916/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Нагірняк М.Ф.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (колегія у складів суддів Білої Л.М., Моніча Б.С., Гонтарука В.М.)
у справі № 280/34963/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області,
про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
- зобов'язати Державу Україна за рахунок бюджетних коштів відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду внаслідок акта, що визнаний неконституційним, за період з травня 2016 року по теперішній час, в розмірі та в межах різниці від сум фактично отриманих пенсійних виплат та присуджених з нарахуванням компенсації від втрати частини доходу, завданою невиплатою пенсії в повному обсязі у відповідності до судового рішення Житомирського районного суду від 12.08.2013 у справі № 278/3497/13-а;
- зобов'язати відповідача здійснити обґрунтований розрахунок розміру матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок втрати частини присуджених пенсійних платежів, за виключенням фактично нарахованих та виплачених помісячно, починаючи з травня 2016 року, з нарахуванням компенсації від втрати частини доходу в розмірі 3% річних недоотриманої частини пенсії та виплачувати пенсію довічно у відповідності до судового рішення Житомирського районного суду від 12.08.2013 у справі № 278/3497/13-а;
- стягнути з відповідача 7000 грн моральної шкоди.
.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, відмовив у задоволенні позову.
23.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, а натомість прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 і 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі предметом спору є встановлення наявності у відповідача обов'язку щодо проведення перерахунку розміру пенсії позивачу по причині збільшення розміру заробітної плати працюючого судді та проведення виплат пенсії без обмеження їх розмірів десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Житомирський окружний адміністративний суд в ухвалі від 27.02.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що твердження про фундаментальне значення питань права повинні зазначатися, щонайменше, з викладенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Також позивач не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 240/34963/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко