про повернення касаційної скарги
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 300/9660/24
адміністративне провадження № К/990/28614/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною і скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 20.11.2024 №99-ДПС, якою за порушення вимог Кодексу України про працю України на неї накладено штраф у розмірі 720000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 300/9660/24 у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, яка сформована в постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19.
Проте скаржник не аргументував, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанцій у застосуванні відповідної норми права, а також не пояснив, як, на його думку, ця норма повинна була бути застосована. Крім того, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, в яких викладено висновок Верховного Суду, та обставинами справи, що розглядається.
Загальне посилання на постанову Верховного Суду без належного правового обґрунтування не може бути визнане достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. Такий підхід не забезпечує дотримання принципу правової визначеності та унеможливлює проведення судом касаційної інстанції належної перевірки відповідності висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду.
Для відкриття касаційного провадження заявник зобов'язаний не лише зазначити постанови Верховного Суду, але й обґрунтувати їх застосовність до конкретних обставин справи та довести, що судом апеляційної інстанції ці правові висновки не були враховані.
Суд наголошує, що формальне зазначення постанов Верховного Суду, зокрема шляхом цитування окремих їх абзаців, не відповідає вимогам щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявник не сформулював чіткого переліку норм права чи висновків Верховного Суду, які, на його думку, залишилися без належної оцінки судом апеляційної інстанції, а також не довів існування подібності правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами розглядуваної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.
Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною і скасування постанови, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко