про відмову у відкритті касаційного провадження
08 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/40639/24
адміністративне провадження № К/990/27325/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №420/40639/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 9 Рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 27/в від 20 вересня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги її неповнолітній доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби в бою поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району Донецької області;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, АДРЕСА_2) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) частку одноразової грошової допомоги як законному представнику (матері) неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її батька військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби в бою поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району Донецької області. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 03.03.2025 (залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025) позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував пункт 9 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №27/в від 20.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги її неповнолітній доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 25.06.2025 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що судові рішення у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому просить Верховний Суд прийняти до розгляду цю справу.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Як зазначено вище, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
У зв'язку з цим Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, щодо застосування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови №168 у питанні наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги дитині загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23 висловив висновок про те, що:
« сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_4 ) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивачки із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті є дискримінаційним.
... На сьогодні статус ненародженої дитини як суб'єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов'язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
52. Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
53. На переконання колегії суддів дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відповідно до такої правової позиції касаційного суду, та виходив з того, що доводи заявника про те, що дитина загиблого військовослужбовця - ОСОБА_4 народилася після його смерті, а тому вона не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим.
Водночас ІНФОРМАЦІЯ_5 не обґрунтовує необхідність відступу від такого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №420/40639/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін