09 липня 2025 року
м. Київ
справа №120/12097/24
адміністративне провадження №Зі/990/116/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І. розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 120/12097/24 за позовом ОСОБА_1 до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігоря Стадника про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігоря Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року повернув позовну заяву позивачу.
Не погодившись з цим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 лютого 2025 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази сплати судового збору.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява щодо виконання ухвали від 11 лютого 2025 року, у прохальній частині якої апелянт просить суд про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою від 03 квітня 2025 року суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1
05 травня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача щодо виконання вимог ухвали від 03 квітня 2025 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2025 року визнав неповажними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. Голови Вінницького апеляційного суду Ігоря Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 120/12097/24.
У касаційній скарзі її автор заразом заявив відвід суддям Жуку А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М., Рибачуку А. І., Мороз Л. Л., Стеценку С. Г. від розгляду справи № 120/12097/24, керуючись частиною першою статті 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заява про відвід суддів обґрунтована тим, що, на думку позивача, названі судді «вичерпали річний ліміт по відмовах у відкритті касаційного провадження та не мають бажання працювати та розглядати касаційні скарги».
Також, з погляду скаржника, ці судді ігнорують пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, у якому написано, що «Україна є демократична, соціальна, правова держава, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 1, частина друга статті 3, частини перша, друга статті 55, пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України)».
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 липня 2025 року для розгляду цієї справи (№ 120/12097/24) визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
За наслідками розгляду заяви про відвід суд касаційної інстанції - у визначеному колегіальному складі - постановив ухвалу від 04 липня 2025 року, якою заяву ОСОБА_1 в частині відводу суддів Рибачука А. І., Мороз Л. Л., Стеценко С. Г. у справі № 120/12097/24 - повернув без розгляду; визнав необґрунтованою заяву Кравчука М. М. про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. від розгляду справи № 120/12097/24 і в цій частині передав заяву ОСОБА_1 про відвід суддів на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу (у порядку, передбаченому КАС України).
За наслідками автоматизованого розподілу вирішення заяви про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. передано (08 липня 2025 року) судді Смоковичу М. І.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд з'ясував, що заява про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. обґрунтована тим, що, зокрема, ці судді «вичерпали річний ліміт» на постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження, що скаржник інтерпретує як «небажання розглядати касаційні скарги».
У цьому зв'язку Суд зазначає, що обсяг аргументації, якою автор заяви пояснив мотиви для відводу зазначених суддів, не розкриває наявності бодай ознак того, що ці судді проявили упередження до розгляду справ, зокрема цієї, учасником якої є позивач. Варто розуміти, що для відводу судді з підстави, до якої апелює позивач, мають бути об'єктивні обставини, підтверджені доказами, які підтверджують сумніви сторони у неупередженості і об'єктивності судді. Іншим чинником, який має значення для вирішення питання про відвід, може бути, властиво, поведінка судді / суддів у конкретній справі, яку [поведінку] можна трактувати як прояв упередження. Щодо останнього, то допоки не надано доказів упередженого ставлення з боку суду / судді, то безсторонність суду презюмується.
У своїй заяві позивач не навів доводів, які б пояснили - як за об'єктивним, так і за суб'єктивним критеріями, суть яких окреслено вище, - у чому бачиться порушення незалежності суду як обставини для відводу суддів, визначених для розгляду справи за [його] позовом.
Водночас, зважаючи на твердження Кравчука М. М. про «річний ліміт» на постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження, які можна розуміти й так, що вони стосуються незгоди з процесуальними рішеннями судді, Суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
З наведених мотивів, Суд виснував, що немає підстав для задоволення заяви про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 120/12097/24.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мартинюк Н. М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №120/12097/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович