09 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/44829/24
провадження № К/990/26460/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
19 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Державна податкова служба України звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 вересня 2024 року у виконавчому провадженні № 76090860;
- зобов'язати закінчити виконавче провадження № 76090860 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 3акону України «Про виконавче провадження».
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись із даним рішенням, Державна податкова служба України 05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказано, що враховуючи приписи статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження не порушено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в адміністративній справі № 320/44829/24 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням підстав для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали Державною податковою службою України подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 04 квітня 2025 року.
В обґрунтування клопотання вказано, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Компетенція ДПС поширюється на всю територію України, у зв'язку із чим на супроводженні перебуває декілька сотень тисяч судових справ. Не зважаючи на обтяжуючі обставини (запровадження воєнного стану, ракетні та артелерійські обстріли), працівниками ДПС вживаються всі заходи, щоб рішення прийняті не на користь Держави були своєчасно оскарженні та були своєчасно вжиті всі заходи, щодо сплати судового збору. Вказані обставини свідчать про необхідність надати ДПС можливість захистити своє право в суді.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 320/44829/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України та повернув Державній податковій службі України з Державного бюджету України сплачену згідно платіжної інструкції № 988 від 01 травня 2025 року суму судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок.
Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова служба України оскаржила її у касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною шостою статті 287 КАС України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 04 квітня 2025 року сплинув 14 квітня 2025 року.
Водночас, позивач звернувся до суду лише 05 травня 2025 року, тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду, визначеного статтею 287 КАС України.
Отже, звернення до суду з пропуском установленого строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, не зазначив поважних причин пропуску такого строку.
Суд апеляційної інстанції доводи Державної податкової служби України про велику навантаженість у роботі, не вважав поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ці обставини є внутрішньою організацією роботи органу, та не є об'єктивно непереборними.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною шостою статті 287 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду, вірно застосував положення частини шостої статті 287, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 320/44829/24 за позовом Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко