09 липня 2025 року
м. Київ
справа №500/6053/24
адміністративне провадження № К/990/27670/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Микулинецької селищної ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №500/6053/24 за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Микулинецької селищної ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 2 рішення відповідача «Про внесення змін до рішення №1613 від 12 листопада 2021 року «Про утворення старостинських округів на території Микулинецької селищної ради» від 17 травня 2024 року за №2874 в частині внесення змін до пунктів 1 та 2 рішення сесії Микулинецької селищної ради №1613 від 12 листопада 2021 року «Про утворення старостинських округів на території Микулинецької селищної ради» шляхом їх викладення в редакції, що зумовило припинення Дворічанського старостинського округу та позбавило уповноваження позивача представляти інтереси жителів цього округу, як його старости;
- скасувати рішення відповідача від 19 липня 2024 року за №2889 «Про припинення повноважень та звільнення старост» в частині звільнення позивача з посади старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради з 22 липня 2024 року;
- стягнути з ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день винесення судового рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення сорок восьмої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 17 травня 2024 року №2874 «Про внесення змін до рішення №1613 від 12 листопада 2021 року «Про утворення старостинських округів на території Микулинецької селищної ради» в частині внесення змін до пункту 1 та пункту 2 рішення №1613 від 12 листопада 2021 року «Про утворення старостинських округів Микулинецької селищної ради» шляхом їх викладення в редакції, що зумовила припинення Дворічанського старостинського округу та позбавило уповноваження ОСОБА_1 представляти інтереси жителів цього округу, як старости.
Визнано протиправним та скасовано рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області «Про припинення повноважень та звільнення старост» №2889 від 19 липня 2024 року в частині:
- пункту 1 «Взяти до відома факт припинення достроково повноважень старости Дворічанського старостинського округу ОСОБА_1 , у зв'язку із ліквідацією Дворічанського старостинського округу»;
- пункту 4 «Звільнити ОСОБА_1 , старосту Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради, із достроковим припиненням повноважень, за скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП, 22 липня 2024 року»;
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради з 23 липня 2024 року.
Стягнуто з Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2024 року по 05 березня 2025 року у розмірі 170587,74 (сто сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 74 копійки) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року на посаді старости Дворічанського старостинського округу Микулинецької селищної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23882,85 грн (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 85 копійок) допущено до негайного виконання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1220 грн (одна тисяча двісті двадцять гривень).
27 червня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга Микулинецької селищної ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №500/6053/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року справу №500/6053/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, враховуючи необґрунтоване неврахування очевидних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, неодноразово викладених в постановах Верховного Суду.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Також скаржник вказує, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями (щодо мотивів визнання протиправним та скасування рішення сорок восьмої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 17 травня 2024 року №2874 «Про внесення змін до рішення №1613 від 12 листопада 2021 року Про утворення старостинських округів на території Микулинецької селищної ради в частині внесення змін до п. 1 та п. 2 рішення №21613 від 12 листопада 2021 року «Про утворення старостинських округів Микулинецької селищної ради», шляхом їх викладення в редакції, що зумовила припинення Дворічанського старостинського округу, про визнання протиправним та скасування рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Про припинення повноважень та звільнення старост №2889 від 19 липня 2024 року в частині п. 1 та п. 4 рішення) при розгляді іншої справи, оскільки Микулинецька селищна рада не наділена правом на звернення до суду, предметом якого могла б стати перевірка відповідності її ж рішень, критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження він не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі. Суд зазначає, що лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, а також становить значний суспільний інтерес з точки зору порушення оскаржуваними рішеннями балансу співвідношення публічних (державних, групових, регіональних, муніципальних) та приватного інтересу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Микулинецької селищної ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №500/6053/24 за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
О.Р. Радишевська