09 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/33080/24
адміністративне провадження № К/990/28794/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №420/33080/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову адміністратора Департаменту Кулик А.В. у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року по справі №497/2287/22, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 з матір'ю ОСОБА_1 , зазначену в заяві про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 19 серпня 2024 року, поданої ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_2 до Департаменту;
- зобов'язати Департамент зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям з попереднього місця реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , за заявою ОСОБА_1 від 19 серпня 2024 року про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , поданою без згоди батька ОСОБА_3 на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року по справі №497/2287/22, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни від 19 серпня 2024 року про відмову у проведенні реєстраційної дії - реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 липня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №420/33080/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року справу №420/33080/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що вирішення даної справи має важливе значення для формування єдиної практики, оскільки в ній порушуються права та інтереси малолітньої дитини, необхідність захисту яких виникає у будь-якому випадку, коли відбувається їх порушення. Окрім того, у подібних спірних правовідносинах порушуються інтереси і іншого з батьків (в даному випадку батька дитини - ОСОБА_3 , зокрема щодо обізнаності адреси, за якою буде проживати дитини, і, як наслідок, участі у його вихованні), у зв'язку з чим Департамент не може на власний розсуд вирішувати кому надавати «більшу перевагу» при прийнятті рішення про надання або відмову у наданні відповідної адміністративної послуги.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Також скаржник зазначає, що ця справа має значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Департаменту, оскільки відсутність єдиного підходу до застосування рішень про визначення місця проживання дитини разом з одним із батьків може створити негативні юридичні наслідки під час реалізації громадянами своїх прав та прав їх дітей у сфері декларування/реєстрації місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Також скаржник вказує, що ця справа стосується здійснення Департаментом, як органом реєстрації покладених на нього повноважень з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання, у зв'язку з чим має важливе значення для Департаменту задля уникнення у майбутньому виникнення подібних спорів при поданні суб'єктами звернень судових рішень, схожих по змісту на рішення Белградського районного суду Одеської області.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №420/33080/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко