про повернення касаційної скарги
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/16657/24
адміністративне провадження № К/990/27173/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Релігійної громади Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м. Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся до суд з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768;
- зобов'язати Релігійну громаду Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768;
- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), яка полягає у неприведенні до належного стану об'єкту культурної спадщини - пам'ятки архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, шляхом здійснення ремонтних робіт;
- зобов'язати Релігійну громаду Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), привести до належного стану об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, шляхом здійснення ремонтних робіт;
- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), яка полягає у неприведенні до належного стану об'єкту культурної спадщини - пам'ятки архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область шляхом здійснення реставраційних робіт;
- зобов'язати Релігійну громаду Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), привести до належного стану об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером № 1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область шляхом здійснення реставраційних робіт.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Релігійної громади Храма Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768;
- зобов'язано Релігійну громаду Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №1079 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 змінено, викладено абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади Храма Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №040043 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Зобов'язати Релігійну громаду Храм Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 25840356) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури національного значення з охоронним номером №040043 «Миколаївська церква», яка розташована за адресою: вул. Виробнича, 4а, м. Дніпро, Дніпропетровська область на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768".
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Релігійна громада Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як вбачається зі змісту поданої Релігійною громадою Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду, який викладений у постановах від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 29.11.2019 у справі №818/154/16, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 01.06.2022 у справі №640/25836/20, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 30.01.2018 у справі №804/1457/17, від 11.12.2018 у справі №802/295/17-а, від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 17.02.2020 у справі №820/1961/18, від 26.05.2022 у справі №360/4114/20, від 10.11.2022 у справі №340/2736/20, від 09.02.2023 у справі №380/3672/20 та висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21.
В справі, що розглядається спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неукладенні охоронного договору на об'єкт культурної спадщини та зобов'язання укласти такий договір, а також визнання протиправною бездіяльності щодо належного догляду за пам'яткою архітектури національного значення, зобов'язання здійснити ремонтні та реставраційні роботи.
Верховний Суд вважає нерелевантними посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки обставини справ, на які посилається скаржник, є відмінними від спірних правовідносин у цій справі. Так, у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 предметом спору було стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості на підставі договору надання послуг; у постанові від 29.11.2019 у справі №818/154/16 - включення особи до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити особу до Загального реєстру вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у постанові від 20.04.2021 у справі №817/1269/17 - визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт; у постанові від 01.06.2022 у справі №640/25836/20 - визнання протиправною відмову міськради у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання прийняти рішення, яким надати згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки; у постанові від 29.05.2019 у справі №2-3632/11 - поділ майна подружжя; у постанові від 15.07.2019 у справі №235/499/17 - скасування боргу за водопостачання та зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань за водопостачання; у постанові від 30.10.2019 у справі №390/131/18 - встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; у постанові від 01.04.2020 у справі №686/24003/18 - відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; у постанові від 30.01.2018 у справі №804/1457/17 - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення; у постанові від 11.12.2018 у справі №802/295/17-а - про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого грошового зобов'язання (транспортний податок за 2015 рік); у постанові від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а - стягнення податкового боргу до місцевого бюджету за платежем: транспортний податок з фізичних осіб; у постанові від 17.02.2020 у справі №820/1961/18 - визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії за приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; у постанові від 26.05.2022 у справі №360/4114/20 - визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності посадових та службових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінальних проваджень; у постанові від 10.11.2022 у справі №340/2736/20 - відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади прийняттям неконституційного правового акта; у постанові від 09.02.2023 у справі №380/3672/20 - визнання протиправними дій кадрової комісії при проведення атестації позивача та невмотивованістю прийнятого нею рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.12.2021 у справі №11-164сап21 - оскарження рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, наведені доводи вказують на відсутність підстав відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування норм такого нормативно-правового акту, як Порядок обліку об'єктів культурної спадщини від 11.03.2013 №158, в редакції від 12.04.2024, затверджений Кабінетом Міністрів України, який регулює ініціювання, замовлення та виготовлення паспорту пам'ятки, а саме: - норми пункту 1.5 Розділу І «Загальні положення»; - норми пунктів 5.10 - 5.13 Розділу V «Занесення нерухомих об'єктів культурної спадщини до Реєстру», - норми Розділу XIII «Формування облікових справ».
Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Такі обґрунтування в касаційній скарзі відсутні. Скаржник не зазначає, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм права та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Релігійної громади Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади Храму Святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м. Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко