09 липня 2025 року
м. Київ
справа №500/3124/24
адміністративне провадження № К/990/22250/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства фірма «Колмар» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №500/3124/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Колмар» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
До Верховного Суду 23.05.2025 надійшла касаційна скарга Приватного підприємства фірма «Колмар» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №500/3124/24.
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права - підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, частина 1 статті 1, абзац 11 частини 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №500/7072/23, та невірно застосовано частину 8 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 112.2 статті 112 Податкового кодексу України, не враховано практику застосування даних норм права, наведену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій враховували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2024 у справі №640/32102/21, від 04.04.2024 у справі №380/10315/22, від 28.03.2024 у справі №380/15682/21, від 06.12.2023 у справі №420/4125/20, від 23.08.2023 у справі №440/12447/21, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 02.03.2023 у справі №280/669/21, згідно яких для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт «реальності» поставки позивачу саме визначеними безпосередніми контрагентами із з'ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих постачальників товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування. Судами зроблено висновок, що щодо всіх господарських операцій, які є по суті об'єктом розгляду та аналізу в межах даної адміністративної справи з придбання сировини у Приватна фірма «АГРАРНА НИВА» (код ЄДРПОУ 13982594), ТОВ «Ентель» (42477544), ТОВ «Інновеллі Лімітед» (40181773), ТОВ «Одео Груп Україна» (39867203) відсутні будь-які документи та пояснення факту поставки продукції із місцем навантаження та місцем розвантаження, які жодного відношення ні до позивача, ні до конкретного контрагента не мають.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування постанов Верховного Суду, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328, який є відсильною нормою, та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано відповідні підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма «Колмар» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №500/3124/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
М.М. Гімон В.П. Юрченко