08 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/29083/24
адміністративне провадження №К/990/26406/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Коваленко Н.В., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №520/29083/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними відмови відповідача, що викладені у листах від 25.04.2024 №У-1891/п-24/15-06-1968/24 та від 06.09.2024 №У-4496/п-24/15-06-4095/24 щодо видачі ОСОБА_1 направлення для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках;
- зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 направлення для проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з розгляду питань встановлення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового і начальницького складу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 16.08.2024, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності згідно з частиною другою статті 19 Закону України від 12.11.2015 № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань», пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Інструкцією про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови її виплати, затвердженою Наказом Державного бюро розслідувань від 24.12.2020 № 867;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності згідно з частиною другою статті 19 Закону України від 12.11.2015 № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань», пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Інструкцією про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови її виплати, затвердженою Наказом Державного бюро розслідувань від 24.12.2020 № 867;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
19.06.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №520/29083/24 з підстав, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому, у частині п'ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1 - 4 наведеної вище норми процесуального Закону.
Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України та частини другої статті 353 КАС України.
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень пункту 7 частини першої Розділу IV Порядку проведення медичної (лікарської) експертизи кандидатам на службу та особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, у тому числі особам, звільненим зі служби в Державному бюро розслідувань, у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань та Міністерства внутрішніх справ України від 25.04.2023 №225/323, Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" та Закону України від 12.11.2015 № 794-VIII «Про державне бюро розслідувань» щодо визначення належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги особі, звільненій зі служби в Державному бюро розслідувань та якій встановлено групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з проходженням служби в Державному бюро розслідувань.
Також, скаржник посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №520/29083/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати із Харківського окружного адміністративного суду справу №520/29083/24 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали, в порядку встановленому статтею 251 КАС України.
Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
Н.В. Коваленко
А.А. Єзеров,
Судді Верховного Суду