08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3914/20 пров. № А/857/21424/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: не з'явився,
представник третьої особи: Мельничук Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 260/3914/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Закарпатська обласна прокуратура про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя в 1-й інстанції Луцович М.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення 20 березня 2023 року,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області (далі також КДКА, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13 січня 2021 року, просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2-2020;
- стягнути на користь позивача з КДКА компенсацію моральної шкоди у розмірі 400 000 грн через прийняття Рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідача є мотивоване, та при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем в повній мірі були враховані обставини вчинення проступку та таким була надана правова оцінка у відповідності до вимог чинного законодавства України.
З огляду на те, що в ході розгляду справи по суті судом першої інстанції не було встановлено протиправності оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень у зв'язку з прийняттям такого рішення.
Не погодившись із ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2-2020;
- стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000 грн;
- стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102,20 грн; на проведення експертно-психологічного дослідження у розмірі 144 грн;
- у решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що зважаючи на те, що при прийнятті Рішення КДКА не було належним чином дотримано процедури його викладу в частині мотивів застосування до позивача саме дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю із зазначенням того, які саме дії адвокат із встановлених обставин, що викладені у Скарзі, дисциплінарна палата КДКА кваліфікує, як систематичне або грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке Рішення не може вважатись обґрунтованим та правомірним.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400 000 грн, то суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночним поняттям та зважаючи на фактичні обставини, що встановлені під час апеляційного перегляду рішення суду, встановлення протиправності Рішення з підстав недотримання при його прийнятті вимог щодо належної вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що справедливим (співмірним) та розумним розміром відшкодування компенсації моральної школи є 4000 грн, тобто 1 відсоток від заявленої до стягнення (400 000 грн) позивачем суми моральної шкоди.
Не погодившись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, її оскаржив позивач, який із покликанням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд апеляційної інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди скасовано, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року прийнято до провадження справу № 260/3914/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року. Призначено справу №260/3914/20 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 08 липня 2025 року о 11:00 у залі судових засідань № 1 Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів).
Апеляційні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди 400 000 гривень мотивовані тим, що у зв'язку з прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/11/2 -2020, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що позбавило його права на зайняття професійною діяльністю протягом 4 місяців, що призвело до втрати можливості здійснювати захист клієнтів та укладати нові угоди про надання правової допомоги. Розмір заявленої моральної шкоди позивач вважає прийнятим задля компенсації страждань, які довелось винести внаслідок незаконного дисциплінарного переслідування.
Зазначає, що із листа-претензії ЗОКП «МА Ужгород» від 07 грудня 2020 року убачається, що позивач протягом листопада-грудня 2020 року всупереч підписаному договору про юридичні послуги МАУ № 01 від 30 березня 2020 року не бере участь в судових засіданнях, через що договір укладений із іншим адвокатом Суязовою Г.В. ЗОКП «МА Ужгород», клієнт наголошує на необхідності виконання договору з метою його продовження у 2021 році.
Також із позивачем через неможливість здійснювати представництво в судах розірвали договори Ерфанюк Т.В., Шимон А.А. та Томашук І.І. Останній клієнт звернувся також із листом про повернення сплаченого гонорару позивачу.
Також адвокат Пересоляк О.С. внаслідок зупинення свідоцтва не мав можливість здійснювати представництво своїх клієнтів по справам в Ужгородському міськрайонному суді - 13 судових справ, Закарпатському окружному суді - 2 судові справи, у Восьмому апеляційному адміністративному суді - 4 судові справи, у Верховному Суді - 11 судових справ.
Просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2020 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати відносно позивача, як адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/702, видане Закарпатського обласного КДКА), було порушено дисциплінарну справу за скаргою прокурора Закарпатською області (рішення №7/ІІ/7-2020).
30 жовтня 2020 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати прийняла рішення № 10/ІІ/2 -2020, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/702, видане Закарпатською обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на чотири місяці з 30 жовтня 2020 року до 28 лютого 2021 року із врахуванням виправлення описки).
Уважаючи протиправним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020, а також стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень у зв'язку з прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/11/2 -2020.
Суд першої інстанції мотивуючи відмову в задоволенні позовної вимоги щодо моральної компенсації зазначив, що з огляду на те, що в ході розгляду справи по суті судом не було встановлено протиправності оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30.10.2020 року №10/ІІ/2 - 2020 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, у зв'язку з прийняттям такого рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2-2020; стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000 грн;
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди скасовано, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, колегія суддів розглядає справу тільки в межах позовних вимог, що стосуються стягнення оральної шкоди на користь позивача в розмірі 400 000 гривень.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 3 статті 158 Конституції України закріплено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
В свою чергу, Цивільний кодекс України визначає підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 №4(пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 згаданої Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Позивач, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн обґрунтовує тим, що унаслідок прийняття відповідачем оскарженого Рішення відбулися тривалі порушення в основних сферах життєдіяльності позивача, а саме у відносинах з клієнтами та можливістю заробляти гроші, відносинах в родині, необхідність зміни місця реєстрації адвоката, необхідність захистити свої права в суді, що протягом тривалого часу унеможливлювало повноцінне соціальне функціонування ОСОБА_1 та призвело до тривожно-депресивного розладу.
Крім цього, позивачем з власної ініціативи було підписано договір про залучення фахівця (експерта) на договірних умовах для проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) №0307/21/3 (далі також Договір).
Вказаний договір був укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем (атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження») Назаровим О.А.
З висновку судового експерта Назарова О.А. від 22 жовтня 2021 року №2210/21, окрім іншого, убачається, що ОСОБА_1 звертався до психолога ОСОБА_2 01 вересня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 27 листопада 2020 року, 04 грудня 2020 року, 11 грудня 2020 року з метою корекції психоемоційного стану через страх бути позбавленим професії адвоката та зупинення свідоцтва адвоката рішенням відповідача.
Також по тексту Висновку описуються негативні наслідки для здоров'я позивача та негативні наслідки для його життя, які були спричинені протиправним Рішенням відповідача.
На підставі наведеного судовий експерт ОСОБА_3 виснував, що орієнтований розмір відшкодування грошової компенсації за спричиненні моральні страждання ОСОБА_1 у зв'язку із незаконним утиском його прав і свобод, неправомірними діями чи рішеннями органів влади та управління та спричинення суттєвої шкоди за наслідком притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Рішенням КДКА - становить 162 мінімальні заробітні плати (у разі доведення у суді факту незаконного утиску прав та свобод громадянина неправомірними рішеннями чи діями органів державної влади).
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження завданої шкоди Рішенням КДКА, яку останній оцінив у 400 000 грн, колегія суддів зазначає, що всі твердження позивача базуються на доводах щодо завдання йому репутаційних збитків та упущеної вигоди. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає про такі наслідки зупинення свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю як неможливість здійснювати представництво в судах, наслідком чого стало розірвання договорів про надання правової допомоги та наявність звернень із вимогою про повернення сплаченого гонорару.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском інтересів особи як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Колегія суддів звертає увагу, що моральна шкода та упущена вигода - це різні види шкоди, які можуть бути відшкодовані. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, що виникають внаслідок душевних страждань, приниження честі та гідності, ускладнень у житті. Упущена вигода - це потенційний прибуток, який особа не отримала через дії або бездіяльність іншої особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди на користь позивача, проте враховуючи, що висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині скасування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 260/3914/20 про відмову у стягненні на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в розмірі 400 000 грн - задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 260/3914/20 в мотивувальній частині, а саме щодо стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в розмірі 400 000 грн - змінити, виклавши її відповідно до тексту цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 09.07.25