09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/891/25 пров. № А/857/16642/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Документ» на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 260/891/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу №2, Державного підприємства «Документ» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Маєцька Н.Д.,
час ухвалення рішення - 14 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Мукачівського відділу №2, Державного підприємства «Документ» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії в Федеративній Республіці Німеччина щодо несвоєчасної видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 18.03.2024, дійсний до: 18.03.2034, орган видачі - 2129.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» судові витрати у сумі 968,96 грн.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 15000,00 грн.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року заяву задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Не погоджуючись з таким додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що характер та обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивач (його представник) своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2024 року між позивачем та адвокатом Беровою О.В. укладено договір №50 про надання правової допомоги. Також між ними було укладено додаткову угоду №1 до договору №50 від 10 грудня 2024 року.
Відповідно до акту виконаних робіт від 29 березня 2025 року, адвокат надав клієнту наступні послуги: підготовка позову та подача його до суду - 8000,00 грн.; скарга до ДМС України - 2000,00 грн.; заява про обгрунтування витрат - 1500,00 грн.; судовий збір - 3600,00 грн., усього - 15000,00 грн.
На підтвердження наданих юридичних послуг представником позивача надано копії квитанцій №028565655895 від 10.12.2024 року на суму 8000,00 грн., №029695572894 від 10.12.2024 року на суму 2500,00 грн., №0298522322 від 10.12.2024 року на суму 1300,00 грн та платіжну інструкцію №731965847.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту переліку наданих послуг вбачається, що такий не містить вказівки та обґрунтування часу, витраченого адвокатом на надані послуги правової допомоги, тому заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн не підтверджується належними доказами та є завищеним.
Більше того, до витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, згідно з вищезазначеним актом виконаних робіт (Переліком та вартістю послуг, що надаються згідно Договору про надання правової допомоги) включено витрати в сумі 1500 грн за подання Заяви про обґрунтування витрат.
Колегія апеляційного суду зазначає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02 лютого 2024 року cправі № 910/9714/22 наголосила, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Отже, суд попередньої інстанції безпідставно включив до судових витрат послуги з підготовки та подання заяви про обґрунтування витрат в сумі 1500 грн.
Також безпідставним і необґрунтованим є включення до переліку наданих послуг, витрати з оплати судового збору, та відповідно повторне завлення до стягнення такої витрати, яка є самостійним видом судових витрат, враховуючи те, що питання стягнення судового збору було вирішено в основному рішенні суду першої інстанції.
Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Суд вказує, що судових засідань в даній справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також, колегія суддів враховує, що розгляд справи, не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, дана справа є справою незначної складності, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому, на переконання суду, розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вказує, що не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказані заявником витрати, зокрема в частині заявлення до відшкодування 2000 грн за подання скарги до ДМСУ, не можна вважати такими, що є "неминучими" та не відповідають критерію співмірності.
З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції вважає, що підставним є присудження на користь позивача за рахунок відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.
Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, проте стягнути за рахунок відповідача вказані витрати у розмірі 3000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає частково підставними щодо визначення розміру, проте щодо відсутності підстав для стягнення таких, колегія суддів вважає, що такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну додаткового судового рішення у частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 229, 242, 252, 268, 271, 272, 286, 315, 316, 317, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Документ» задовольнити частково.
Додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 260/891/25 змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» судових витрат, змінивши суму витрат на професійну правничу допомогу з 5000 гривень на 3000 гривень.
У решті додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 260/891/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.