09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8931/24 пров. № А/857/13873/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року в справі № 300/8931/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Тимощук О.Л.,
час ухвалення рішення - 11 березня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач) про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092750011540 від 09.10.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 17.10.2024 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 25.06.1994 по 09.10.1996 у Вологодське СМУ, з 21.01.1998 по 01.05.1998 у ВАТ “Сібнефть», з 03.11.2000 по 30.11.2006 в ТОВ “ШАНС Ко», з 03.03.2007 по 28.02.2008 в ТОВ “Пурепусервіс», з 13.03.2008 по 20.05.2009 в ТОВ “Стройнефтесервис», з 21.05.2009 по 30.06.2009 в ТОВ “Спецнєфтєсервис», з 14.10.2009 по 31.03.2010 в ТОВ “Спецнєфтєсервис», з 07.04.2010 по 08.06.2012 в ТОВ “Ямалнєфтєсервіс», з 09.06.2012 по 21.01.2013 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 06.03.2013 по 29.01.2014 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 02.04.2014 по 27.10.2014 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 28.10.2014 по 01.04.2016 в ТОВ “Губкінська транспортна компанія», з 03.04.2016 по 29.03.2019 в ТОВ “ТРАНССНАБ», з 01.04.2019 по 20.10.2020 в ТОВ “Сургутнефтєстрой».
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. А отже, на осіб, які працювали в Російській Федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. При цьому, з 02 грудня 2022 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 № 1328. Також 23.12.2022 року набув чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-ІХ. Відповідно до вказаного закону зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. А також вирішено вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Тобто, на час розгляду заяви позивача, вбачається, що були відсутні правові підстави для зарахування страхового стажу набутого після 31.12.1991 року в російській федерації
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 17.09.2024 є особою з інвалідністю 3-ої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №067031 від 17.09.2024; інвалідність встановлена на строк до 01.10.2025.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1991 та вкладки у трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.04.2016 (а.с.13-20,21-22), підтверджено періоди роботи позивача на території російської федерації, зокрема, з 25.06.1994 по 09.10.1996 у Вологодське СМУ, з 21.01.1998 по 01.05.1998 у ВАТ “Сібнефть», з 03.11.2000 по 30.11.2006 у ТОВ “ШАНС Ко», з 03.03.2007 по 28.02.2008 у ТОВ “Пурепусервіс», з 13.03.2008 по 20.05.2009 у ТОВ“Стройнефтесервис», з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010 у ТОВ “Спецнєфтєсервис», з 07.04.2010 по 08.06.2012 в ТОВ “Ямалнєфтєсервіс», з 09.06.2012 по 21.01.2013, з 06.03.2013 по 29.01.2014, з 02.04.2014 по 27.10.2014 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 28.10.2014 по 01.04.2016 в ТОВ “Губкінська транспортна компанія», з 03.04.2016 по 29.03.2019 в ТОВ “ТРАНССНАБ», з 01.04.2019 по 20.10.2020 в ТОВ “Сургутнефтєстрой».
Позивач 02.10.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Полтавській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092750011540 від 09.10.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до змісту зазначеного рішення, загальний страховий стаж позивача обраховано тривалістю 07 років 11 місяців 16 днів. До загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: з 25.06.1994 по 09.10.1996, з 21.01.1998 по 01.05.1998, з 03.11.2000 по 30.11.2006, з 03.03.2007 по 28.02.2008, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 21.01.2013, з 06.03.2013 по 29.01.2014, з 02.04.2014 по 27.10.2014, з 28.10.2014 по 01.04.2016, з 03.04.2016 по 29.03.2019, з 01.04.2019 по 20.10.2020 згідно трудових книжок НОМЕР_1 від 29.07.1991 та НОМЕР_2 від 01.04.2016 у зв'язку з припиненням росією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Листом №0900-0204-8/55918 від 24.10.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслало позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі, також - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював на території російської федерації, зокрема: з 25.06.1994 по 09.10.1996, з 21.01.1998 по 01.05.1998, з 03.11.2000 по 30.11.2006, з 03.03.2007 по 28.02.2008, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 21.01.2013, з 06.03.2013 по 29.01.2014, з 02.04.2014 по 27.10.2014, з 28.10.2014 по 01.04.2016 , з 03.04.2016 по 29.03.2019, з 01.04.2019 по 20.10.2020.
Усі спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1991 та вкладки у трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.04.2016 року.
Суди попередньої інстанції правильно зазначив, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, до його страхового стажу, а відтак визнав дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів протиправними.
При цьому, як вбачається зі змісту спірного рішення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 25.06.1994 по 09.10.1996, з 21.01.1998 по 01.05.1998, з 03.11.2000 по 30.11.2006, з 03.03.2007 по 28.02.2008, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 21.01.2013, з 06.03.2013 по 29.01.2014, з 02.04.2014 по 27.10.2014, з 28.10.2014 по 01.04.2016 , з 03.04.2016 по 29.03.2019, з 01.04.2019 по 20.10.2020 згідно трудових книжок НОМЕР_1 від 29.07.1991 та НОМЕР_2 від 01.04.2016 у зв'язку з припиненням росією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Отже єдиною підставою згідно спірного рішення для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Таким чином, припинення участі в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Записи трудової книжки позивача про спірні періоди роботи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
У спірному випадку відповідачу слід зважати на те, що у період роби позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
На переконання суду, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду іноземної держави та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на території іноземної держави, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Також суд першої інстанції, в контексті внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (який набрав чинності з 23.06.2024), правильно підкреслив, що станом на момент прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії та рішення у цій адміністративній справі, Кабінетом Міністрів України не визначено порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат.
Водночас у даному випадку, орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо достовірності записів в трудовій книжці, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження відомостей про трудовий стаж), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Внаслідок неврахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача з 25.06.1994 по 09.10.1996, з 21.01.1998 по 01.05.1998, з 03.11.2000 по 30.11.2006, з 03.03.2007 по 28.02.2008, з 13.03.2008 по 20.05.2009, з 21.05.2009 по 30.06.2009, з 14.10.2009 по 31.03.2010, з 07.04.2010 по 08.06.2012, з 09.06.2012 по 21.01.2013, з 06.03.2013 по 29.01.2014, з 02.04.2014 по 27.10.2014, з 28.10.2014 по 01.04.2016 , з 03.04.2016 по 29.03.2019, з 01.04.2019 по 20.10.2020 згідно трудових книжок НОМЕР_1 від 29.07.1991 та НОМЕР_2 від 01.04.2016, які становлять понад 22 роки, через припинення з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідачем у спірному рішенні зроблено висновок про відсутність у позивача визначеного статтею 32 Закону №1058-IV страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності.
Неврахування відповідачем спірних періодів роботи є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092750011540 від 09.10.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Враховуючи встановлені обставини та висновки, суд попередньої інстанції дійшов переконання, що для ефективного відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача призначити з 17.09.2024 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 25.06.1994 по 09.10.1996 у Вологодське СМУ, з 21.01.1998 по 01.05.1998 у ВАТ “Сібнефть», з 03.11.2000 по 30.11.2006 в ТОВ “ШАНС Ко», з 03.03.2007 по 28.02.2008 в ТОВ “Пурепусервіс», з 13.03.2008 по 20.05.2009 в ТОВ “Стройнефтесервис», з 21.05.2009 по 30.06.2009 в ТОВ “Спецнєфтєсервис», з 14.10.2009 по 31.03.2010 в ТОВ “Спецнєфтєсервис», з 07.04.2010 по 08.06.2012 в ТОВ “Ямалнєфтєсервіс», з 09.06.2012 по 21.01.2013 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 06.03.2013 по 29.01.2014 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 02.04.2014 по 27.10.2014 в ТОВ “ИнТехЕнерго», з 28.10.2014 по 01.04.2016 в ТОВ “Губкінська транспортна компанія», з 03.04.2016 по 29.03.2019 в ТОВ “ТРАНССНАБ», з 01.04.2019 по 20.10.2020 в ТОВ “Сургутнефтєстрой», оскільки з урахуванням спірних періодів страховий стаж позивача становить понад необхідних 13 років, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, адже звернення позивача відбулося не пізніше тримісячного строку з дня встановлення інвалідності.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року в справі № 300/8931/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.