09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3015/24 пров. № А/857/22384/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці в якому просило про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000422/2 від 22.06.2023 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000422/2 від 22.06.2023.
Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «Спанрайз» подано: МД №23UA205140048907U1 від 21.06.2023 року на: Товар: «Нетканий матеріал спанбонд, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад25г/м2, але не більш як 70г/м2, безпокриття, недубльований, не просочений, в рулонах: арт. 200Ш9311101Ш АГРО (УФ- стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 30 г/м2, чорний колір 9.3,розмір 1.2х1500 -648кг.арт. 200и09311101Ш АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 30 г/м2,чорний колір 9.3, розмір 1.8х1500 -972кг. арт. 201Е09311101Ш АГРО(УФ- стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 50г/м2, чорний колір 9.3, розмір3.2х1500 -3840кг. арт. 201Е00211101Ш АГРО (УФ-стабілізований спанбонд),PLANT-PROTEX, 50 г/м2, натуральний/чорний колір 1.0/9.3, розмір3.2х1500 -4800кг.Торговельна марка : TEXTON Країна виробництва : PL Виробник : TEXTON S.A.».
Згідно МД №23UA205140048907U1 митну вартість вказаного товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту).
Разом з МД № 23UА205140048907U1 подано перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- згідно рахунка-фактури від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 вартість товару становить 23905,8 дол. США, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010Е1503612 - 99484;
- згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 №2 умови платежу за контрактом зазначені передоплата, що суперечить умовам платежу, зазначеним в рахунку-фактурі від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 - оплата протягом 30 днів;
- згідно п. 9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 контракт діє до 31.12.2022, в графі 44 МД вказаний додаток №2 від 04.10.2022, який не поданий до митного оформлення;
- документ, що підтверджує актуальність даного договору відсутній,
- податкові накладні від 28.02.2023 №298, від 14.02.2023 №171, від 07.02.2023 №170 не стосуються даного митного оформлення;
- згідно договору (контракту) про перевезення від 16.06.2023 № 16062023 (загальні умови) умови по кожному замовленні обумовлюються в Заявці, однак Заявка не подана до митного оформлення.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Вважає, що вищевказані розбіжності слугувала беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару.
Крім того, за МД № 23UА205140048907U1 від 21.06.2023 року відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011.
Таким чином, за зазначеною МД відбулось спрацювання декількох профілів ризику: 105-2, 106-2, 202-1, 911-1.
При цьому одними з основних профілів ризику були:
105- 2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»,
106- 2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»:
По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1).
Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням наказу Державної митної служби України від 01.072021 р. №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».
Так, під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів.
Згідно митного законодавства, якщо документи які зазначені в ч.2-4 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митний орган має право вимагати інші додаткові документі, які підтверджували б розбіжності чи неточності в вище зазначених документах.
При цьому, виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, вже є підставою для витребування додаткових документів.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Зважаючи на вказане та згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.- та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Додатково декларантом на вимогу митниці надано:
1) лист від 09.05.2023 №59;
2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 20.01.2023 № Ц-52;
3) Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 01.02.2023 № Ц-85;
4) Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 29.07.2022 № Ц-275.
Зазначає, що висновки про вартісні характеристики товару, надані позивачем, не стосуються даного оформлення.
Листом від 21.06.2023 № б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, неподання позивачем витребуваних документів, а також автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Відтак вище встановлені розбіжності є достатньою підставою для виникнення сумнівів у достовірності наданих документів та правильності визначенні декларантом заявленої митної вартості товару за першим методом, а тому рішення про коригування митної вартості від 22.06.2023 №иА205140/2023/000422/2 прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
При перевірці заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до п.п.2.2.13, 2.2.14 п.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Зазначає, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено неточності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Згідно з положеннями Угоди про застосування статті УПГАТТ1994року, Митного кодексу України, а також вимогами ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вар тості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Так, як позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснювати обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В ч.5 ст.55 МК України також визначено, що декларант може провести з митним органом консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт її проведення свідчить письмова консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару, яка додається до матеріалів справи.
Згідно ст.68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Отже, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.06.2023 № UА205140/2023/000422/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби формації ЄАІС на рівні на товар - 5.01 дол. США/кг за МД №UА209190/2023/025541 від 27.05.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.
Відповідно до ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UА205140049222U8 від 22.06.2023р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Згідно ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Декларантом в межах строку визначеного ч.8 ст.55 МК України подано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, проте листом від 06.03.2024 Волинською митницею за результатом ґрунтовного опрацювання поданих документів направлено відповідь, згідно якої вказано на законності прийнятого рішення про коригування митної вартості товару та відсутності підстав його скасування.
Так, у оскаржуваному рішенні вказано «...на думку суду, у відповідача були правові підстави (в порядку частини третьої статті 53, пункту2 частини п'ятої статті 54 МК України) запитувати від декларанта лише ті документи, як і необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, та вважає, що виявлені розбіжності не можуть впливати на митну вартість спірного транспортного засобу та не можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта».
З цього приводу звертає увагу на необґрунтованості наведених висновків суду першої інстанцій, адже ч.3 ст.53 МК України передбачено право митниці вимагати додаткові документи для усунення виявлених під час перевірки числового значення заявленої митної вартості розбіжностей. При цьому, єдиними обмеженнями, які передбачені вказаною нормою є неможливість витребування у декларанта документів, що не передбачені ст.53 МК України.
Таким чином, наведені вище висновки суду щодо необґрунтованості витребування митницею тих чи інших документів є нічим іншим ніж звуженням повноважень митниці та самовільним трактуванням положень митного законодавства. Окрім того, незрозумілими є дії суду щодо встановлення обґрунтованості/ необґрунтованості витребування митницею того чи іншого документа, якщо таке право чітко регламентовано прямою нормою закону та вказує на намагання митниці встановити дійсні відомості щодо числового значення заявленої декларантом митної вартості.
У прийнятому судом першої інстанції рішенні зазначено «...Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.
Таким чином, окремі недоліки у заповненні митної декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів».
Апелянт не погоджується із наведеним вище висновком суду та звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України передбачено перелік документів, які подаються декларантами на підтвердження заявленої митної вартості товару. В той же час, декларант наділений правом на подання інших документів, які на його думку, необхідні для підтвердження заявленого розміру митної вартості.
Так, декларантом самостійно подано до митного контролю та оформлення митні декларації країни відправлення, про що свідчать відомості з гр.44 поданих МД, адже такі документи вказані у даній графі МД за кодом 9610 згідно Класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» ( далі - наказ №1011»).
З огляду на вказане твердження суду першої інстанції про можливість подання такого документа як митна декларація країни відправлення лише в порядку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, є хибним та таким, що свідчить про не належне дослідження судом матеріалів справи та доказів, наданих митницею.
При цьому, Митним кодексом України передбачає чіткий та безальтернативний обов'язок митного органу на перевірку всіх поданих декларантом в митних цілях документів на предмет підтвердження заявленої митної вартості, а також інших відомостей на предмет їх достовірності.
Зауважує, що експортна митна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення.
Зважаючи на самостійне подання декларантом декларації країни відправлення, що підтверджується гр. 44 митної декларації, митниця згідно положень митного законодавства повинна була та здійснила перевірку поданого документа.
Виявлені розбіжності є беззаперечно такими, що впливають на можливість подальшого визнання заявленої декларантом митної вартості.
Під час перевірки інших документів, поданих разом з МД №23UА205140048907U1 від 21.06.2023 року встановлено, зокрема, що згідно рахунка-фактури від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 вартість товару становить 23905,8 дол.США, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010E1503612- 99484.
Враховуючи застосований судом при прийнятті рішення курс валют 4,068 за 1 дол.США, слідує, що вартість товару, яка вказана у інвойсі становить 97 248,79 польських злотих.
Наведене вище безпосередньо свідчить про значну різницю у вартісних показниках товару, які містяться у фактурі та експортній декларації. Фактично така різниця становить майже 2235,21 польських злотих, що не може бути звичайною курсовою різницею спричиненою коливанням курсів валют.
Щодо твердження суду про неможливість відповідності вартості товару, що вказана у фактурі вартості, що зазначається в гр.46 експортної декларації, з огляду на зазначення у вказаній графі статистичної вартості, яка окрім фактурної включає ще й транспортні витрати, зауважує наступне.
Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) № 2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 «Статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни - члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності.
Згідно з Керівним документом модельних митних даних ЄС DIH 16/003 FINAL EN від 06.10.2016 року «статистична цінність» - це приблизна теоретична вартість товарів у час і в місці, де вони знаходяться залишити територію держави-члена, в якій вони перебували на момент випуску на митницю процедура («держава-член експорту»). Статистична цінність має стосуватися цієї держави-члена. Отже, статистична вартість складається з (власної) вартості товару та понесеної або розрахованої вартість транспортування та страхування від пункту відправлення до пункту виходу з цієї держави-члена.
Відповідно до п.1 статті 4 Регламенту Комісії №113/2010 від 09.02.2012 року статистична вартість має базуватися на вартості товарів у момент і в місці, коли товари перетинають кордон держави-члена призначення під час імпорту та держави- члена фактичного експорту під час експорту. Статистична вартість має розраховуватися на основі вартості товарів, зазначених у параграфі 2, та у разі необхідності, коригується на витрати на транспортування та страхування згідно з параграфом 4.
Вищезазначене ще раз, підтверджує твердження митного органу, що розбіжність у числових показниках в рахунку-фактурі та експортній декларації можуть призводити до сумнівів щодо вартості товару.
При цьому, зважаючи на умови поставки обумовлені сторонами, а саме FCA, а також заявлені як понесені витрати на транспортування в розмірі 30 000 грн, вартість товару, яка вказана у митній декларації країни відправлення не може бути меншою за вартість, що вказана у рахунку-фактурі, а навпаки більшою практично на 30000 грн. або 3300 польських злотих.
Наведене свідчить про недостовірність заявлених до митного контролю та оформлення відомостей.
Судом першої інстанції також не надано належної оцінки доводам митниці щодо розбіжностей в умовах оплати за товар.
Так, згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 №2 умови платежу за контрактом зазначені передоплата, що суперечить умовам платежу, зазначеним в рахунку-фактурі від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 - оплата протягом 30 днів».
Зауважує, що різні умови оплати товару впливають на перелік документів, які мають надаватися для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Так, згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України, якщо рахунок сплачено, що відповідає умовам передоплати за товар згідно умов контракту, то для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом у обов'язковому порядку мають надаватися банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Проте, незважаючи на вказане, судом першої інстанції вказано у прийнятому рішенні, що саме Додатком від 04.10.2022 року №2 до контракту від 07.06.2022 року №2 змінено умови оплати з передоплати на наступні умови: передоплата або оплата протягом 30 днів після відвантаження товару.
Судом при цьому, не враховано, що хоч згаданий вище Додаток №2 від 04.10.2022 року зазначений у гр.44 поданої МД, проте як документ до вказаної митної декларації декларантом прикріплений не був.
Саме у зв'язку з виявленням неприкріпленого, проте зазначеного у гр.44 МД, документа митницею повідомлено декларанта про додаткове його надання для здійснення належної оцінки поруч з іншими товаротранспортними та товаросупровідними документами.
Проте, при прийнятті рішення по суті спору судом зроблено хибний висновок щодо подання первинно такого документа до митного оформлення, з огляду нібито на зазначення його у сформованій митницею картці відмови.
Також звертає увагу, що згідно п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування згідно з умовами поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення (для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах), витрати із завантаження, витрати на страхування.
Зміст підтвердних документів оцінюється з точки зору достовірності даних та відповідності принципам (наприклад, розподіл витрат пропорційно довжині маршруту), а недостовірна сума витрат до митної території не береться до уваги, навіть якщо вона вказана в документах перевізника.
Так, за результатом перевірки поданих на підтвердження заявленої митної вартості документів встановлено, що згідно договору (контракту) про перевезення від 16.06.2023 № 16062023 (загальні умови) умови по кожному замовленні обумовлюються в Заявці, однак Заявка не подана до митного оформлення.
Вищевказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема в частині обов'язкової її складової транспортних витрат, адже у відповідності до п.5 ст.54 МКУ митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Зазначає, що саме під час перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару та документів, які подані на їх підтвердження, встановлено відсутність належного документального підтвердження складових митної вартості пред'явленого товару.
Як вже зазначалось вище, документами, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (ч.2 ст.53 МК України).
Зауважує, що якщо транспортні перевізні документи згідно положень зазначеної вище норми подаються в залежності від умов поставки та включення таких витрат у вартість товару, то обов'язок надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів такого застереження не містять.
В прийнятому рішенні судом першої інстанції вказано на включення до митної вартості всіх її складових та подання належних та допустимих доказів на їх підтвердження. При цьому, враховуючи складність та багатоступінчатість вказаних договірних правовідносин, пов'язаних з доставкою товару до місця призначення в Україні, судом не враховано існування заявки на перевезення, яка зважаючи на умови договору про перевезення містить в собі більш точну та конкретизовану інформацію що до маршруту перевезення, дати та вартості такого перевезення товарів.
Таким чином, наведена вище заявка є не просто товаротранспортним документом, а враховуючи можливість обумовлення договірними сторонами передбачення в ній конкретних обсягів вантажів, строків та граничних норм оплати перевезення по кожному конкретному замовленню, такий документ в розумінні ч.2 ст.53 МК України містять відомості і про вартість перевезення оцінюваних товарів, а тому його подання разом з МД до митного контролю та оформлення є обов'язковим.
Обов'язковість подання вказаного договору обумовлена також визначеним сторонам умовами поставки FCA, які передбачають обов'язок саме покупця товару на його доставку до місця призначення, понесення витрат у зв'язку з цим та надання документального підтвердження їх розміру.
З огляду на вище викладене, вважає спірне рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.06.2023 №23UА205140048907U1 законним та обґрунтованим.
Окрім цього, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року вирішено стягнути з бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Вважає, що визначений до стягнення судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним та завищеним.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що що ТОВ «СПАНРАЙЗ» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №23UA205140048907U1 від 21.06.2023 року, за якою задекларовано ввезення товару - “Нетканий матеріал спанбонд, виготовлений за технологією гідросплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад 25 г/м2, але не більш як 70 г/м2, без покриття, не дубльований, не просочений, в рулонах: арт. 200U09311101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 30 г/м2, чорний колір 9.3, розмір 1.2х1500 - 648 кг, арт. 200U09311101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 30 г/м2, чорний колір 9.3, розмір 1.8х1500 - 972кг. арт. 201E09311101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 50 г/м2, чорний колір 9.3, розмір 3.2х1500 - 3840 кг. арт. 201E00211101W АГРО (УФ-стабілізований спанбонд), PLANT-PROTEX, 50 г/м2, натуральний/чорний колір 1.0/9.3, розмір 3.2х1500 - 4800 кг. Торгівельна марка: TEXTON. Країна виробництва: PL. Виробник: TEXTON S.A.».
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаних МД були подані такі документи: контракт №2 від 07.06.2022; додаток №1 від 18.07.2022 до контракту; специфікація №30 від 19.06.2023; інвойс №61/ТЕХ/2023 від 19.06.2023; договір №247 від 18.09.2017 про надання транспортно-експедиційних послуг; CMR №002429 від 19.06.2023; довідка про транспортні витрати №1 від 19.06.2023; рахунок на перевезення № 133 від 19.06.2023; податкові накладні №170 від 07.02.2023, №171 від 14.02.2023, №298 від 28.02.2023; прайс-лист від 19.06.2023; договір №16062023 від 16.06.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг; декларації за якими були оформлені ідентичні товари ЕМД від 01.02.2023 №23UA100360500831U4; ЕМД від 01.03.2023 №23UA100360501944U7; ЕМД від 13.03.2023 №23UA100360502348U3; ЕМД від 27.03.2023 №23UA100360503024U0; експортна декларація країни відправлення 9610 23PL361010E1503612 від 19.06.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
згідно рахунка-фактури від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 вартість товару становить 23905,8 дол. США, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010E1503612 - 99484;
згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 №2 умови платежу за контрактом зазначені передоплата, що суперечить умовам платежу, зазначеним в рахунку-фактурі від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 оплата протягом 30 днів;
згідно п.9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 контракт діє до 31.12.2022, в графі 44 МД вказаний додаток №2 від 04.10.2022 який не поданий до митного оформлення;
документ, що підтверджує актуальність даного договору відсутній;
податкові накладні від 28.02.2023 №298, від 14.02.2023 №171, від 07.02.2023 №170 не стосуються даного митного оформлення;
згідно договору (контракту) про перевезення від 16.06.2023 №16062023 (загальні умови) умови по кожному замовленні обумовлюються в Заявці, однак Заявка не подана до митного оформлення.
В зв'язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема:
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
У відповідь на запит позивач направив відповідачеві:
лист від 09.05.2023 №59;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 20.01.2023 №Ц-52;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 01.02.2023 №Ц-85;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 29.07.2022 №Ц-275.
Крім того, листом від 21.06.2023 №б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
Оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв оскаржуване рішення №UA205140/2023/000422/2 від 22.06.2023 про коригування митної вартості товарів та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002368.
У графі 33 рішення зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МКУ) та методу 2г (статті 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні - 5,01 дол. США/кг за МД №UA209190/2023/025541 від 27.05.2023.
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140049222U8 від 22.06.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Згодом, позивач звернувся до Волинської митниці та надав пояснення, та документи, а саме:
копію митної декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010E1503612 (з перекладом);
повідомлення №599 - підтвердження експорту (з перекладом);
додаткову угоду №2 від 04.10.2022 до контракту;
інвойс №61/ТЕХ/2023 (з перекладом);
замовлення на перевезення вантажу від 16.06.2023.
06.03.2024 Волинською митницею позивачу направлено відповідь №7.3-2/15-02/14/2822, якою повідомлено що прийняте рішення про визначення митної вартості від 22.06.2023 №UA205140/2023/000422/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт №2 від 07.06.2022; додаток №1 від 18.07.2022 до контракту; специфікація №30 від 19.06.2023; інвойс №61/ТЕХ/2023 від 19.06.2023; договір №247 від 18.09.2017 про надання транспортно-експедиційних послуг; CMR №002429 від 19.06.2023; довідка про транспортні витрати №1 від 19.06.2023; рахунок на перевезення № 133 від 19.06.2023; податкові накладні №170 від 07.02.2023, №171 від 14.02.2023, №298 від 28.02.2023; прайс-лист від 19.06.2023; договір №16062023 від 16.06.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг; декларації за якими були оформлені ідентичні товари ЕМД від 01.02.2023 №23UA100360500831U4; ЕМД від 01.03.2023 №23UA100360501944U7; ЕМД від 13.03.2023 №23UA100360502348U3; ЕМД від 27.03.2023 №23UA100360503024U0; експортна декларація країни відправлення 9610 23PL361010E1503612 від 19.06.2023.
При цьому суд підставно вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
При цьому в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для витребування у позивач додаткових документів стала наявність, на думку митного органу, розбіжностей у поданих позивачем документах, а саме:
згідно рахунка-фактури від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 вартість товару становить 23905,8 дол. США, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010E1503612 - 99484;
згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 №2 умови платежу за контрактом зазначені передоплата, що суперечить умовам платежу, зазначеним в рахунку-фактурі від 19.06.2023 №61/ТЕХ/2023 оплата протягом 30 днів;
згідно п.9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 контракт діє до 31.12.2022, в графі 44 МД вказаний додаток №2 від 04.10.2022 який не поданий до митного оформлення;
документ, що підтверджує актуальність даного договору відсутній;
податкові накладні від 28.02.2023 №298, від 14.02.2023 №171, від 07.02.2023 №170 не стосуються даного митного оформлення;
згідно договору (контракту) про перевезення від 16.06.2023 №16062023 (загальні умови) умови по кожному замовленні обумовлюються в Заявці, однак Заявка не подана до митного оформлення, на що суд зазначає наступне.
У митній декларації країни відправлення від 19.06.2023 №23PL361010E1503612 не вказано, у якій валюті вказано статистичну вартість товару. Офіційний валютний курс Народного Банку Польщі (NB Polski) станом на 19 червня 2023 року становив за 1 долар США - 4,068 польських злотих. Тобто, вартість партії товару 23 905,80 доларів США становить 97 248,79 польських злотих.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.
При цьому правильним є твердження про те, що окремі недоліки у заповненні декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Оскільки зі змісту Додатка від 04 жовтня 2022 року №2 до контракту від 07 червня 2022 року №2 - змінено умови оплати (пункт 2.3 контракту): умови платежу за цим контактом - передоплата або оплата протягом 30 днів після відвантаження товару. Умови оплати кожної партії визначаються рахунком-фактурою на цю партію, то відповідно жодних розбіжностей щодо умов оплати надані документи не містять, а висновок відповідача про суперечності в умовах оплати ґрунтуються на неповному дослідженні наданих до митного оформлення документів.
Щодо терміну дії контракту, суд підставно зауважив, що у п.9.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.06.2022 зазначено, що контракт діє до 31.12.2022. При цьому, в пункті 9.1. є продовження, а саме: - «... Контракт продовжується автоматично на 1 рік і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його припинення.», відтак, підстави для підтвердження актуальності Контракту відсутні.
Надаючи оцінку покликанням відповідача, що додаток №2 від 04.10.2022 не поданий до митного оформлення, то суд правильно вкаазв, що в картці відмови №UA205140/2023/002368 зазначено, що «за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №2 від 04.10.2022 ...», а отже, твердження відповідача про не подання до митного оформлення додатка №2 від 04.10.2022 є необґрунтованими.
Також, судом встановлено, що податкові накладні не стосувалися даного оформлення оскільки вони були виписані на ідентичні товари, які продавалися на митній території України у лютому 2023 року. Ці документи були подані декларантом як додаткові, надання яких передбачене частиною 6 ст.53 МК України.
А оскільки податкові накладні не передбачені ч.2 ст.53 МК України, посилання Відповідача на них як підставу вимоги додаткових документів є протиправною. Право на вимогу додаткових документів виникає у Відповідача лише якщо документи зазначені у ч.2 ст.52 МК України мають розбіжності, ознаки підробки, або не містять точних відомостей про складові митної вартості або ціни товару.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що факт надання додаткових документів не може бути самостійною підставою для вимоги інших додаткових документів в розумінні ч.3 ст.53 МК України.
У договорі від 18 вересня 2017 року №247 про надання транспортно-експедиційних послуг укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» (ТОВ «АС-Транс брок») (перевізник) та ТОВ Спанрайз» (замовник) визначено що - за цим договором замовник доручає, а перевізник приймає на себе перевезення чи організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від свого імені, але за дорученням замовника та за рахунок останнього. Відповідно до пункту 2.7 договору підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR при міжнародному перевезенні вантажів або товарно- транспортна накладна при перевезенні вантажів територією України).
Статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку обов'язкових документів відсутні заявка на перевезення.
Основним документом, який підтверджує надання послуг, є CMR при міжнародному перевезенні вантажів, що обумовлено зазначеним вище договором.
Враховую чи це суд правильно вказав, що ненадання заявки на перевезення, при тому що було надано договір №247, рахунок на перевезення №133 від 19.06.2023 та довідка про транспортні витрати №1 від 19.06.2023 не може бути підставою для вимоги додаткових документів, в розумінні ч.3 ст.53 МК України.
Відтак, суд вірно вважав, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Враховуючи це суд підставно вказав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (№UA209190/2023/025541 від 27.05.2023), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
Згідно висновків Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірному випадку митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відтак, з урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн суд першої інстанції вірно виходив з принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, принципу співмірності, та враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, і відповідно правильно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3015/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула