02 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/19210/24 пров. № А/857/19893/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курилець А.Р., Мікула О.І.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
представника апелянта Кортоус М.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Присяжнюк Л.М. у м.Луцьк) у справі № 161/19210/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову 4АВ 07805859 від 08.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що транспортний засіб RENAULT, НОМЕР_1 (далі - ТЗ), Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, зареєстрований і оформлений на ОСОБА_1 , належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як спільне майно подружжя. 08.10.2024 о 18 год 13 хв по дорозі: Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 95+200 керував ТЗ ОСОБА_2 , у зв'язку з цим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 08.10.2024 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, згідно ст. 122 КУпАП, суб'єктом зазначеного вище правопорушення є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП 08.10.2024 за участі ТЗ, просить Постанову визнати протиправною та скасувати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2025 адміністративний позов задоволено. Постанову 4АВ 07805859 від 08.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме - перевищення встановлених обмежень швидкості руху та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - визнати протиправною і скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодним доказом не доведено правомірність винесеного оскаржуваного рішення, не доведено викладенні в постанові обставини, не доведено належними доказами факт вчинення позивачем порушення ПДР, за що останню було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, а відтак не підтверджено вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що факт перевищення автомобілем RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 швидкості руху підтверджується копією постанови з фотознімком, виготовленим за допомогою приладу Каскад 059-1120, а також фото та відео з даного приладу. Також вказує, що саме позивач є відповідальною особою за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки на дату вчинення адміністративного правопорушення та складання постанови власником згаданого вище ТЗ була ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представниця апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач, заперечила проти задоволення апеляційної скарги та надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представницю апелянта та позивачку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що постановою 4АВ 07805859 від 08.10.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме - перевищення встановлених обмежень швидкості руху та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Постанови, 08.10.2024 о 18 год 13 хв по дорозі: Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 95+200 ТЗ рухався з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху. Порушення зафіксоване в автоматичному режимі.
Встановлено, що транспортний засіб: марка RENAULT, НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, зареєстрований і оформлений на ОСОБА_1 , належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як спільне майно подружжя.
30.10.2024 року ОСОБА_2 через Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції подав в Департамент патрульної поліції заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності по постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ №07805859 від 08.10.2024 року, оскільки саме він 08.10.2024 о 18 год 13 хв по дорозі: Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 95+200 керував ТЗ з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху.
Управління АФППДР ДПП НП України відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_2 , посилаючись на те, що його заява була подана з порушенням строків.
Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
1) Постановою 4АВ 07805859 від 08.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме - перевищення встановлених обмежень швидкості руху та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ас. 38)
2) Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марка НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , який зареєстрований і оформлений на ОСОБА_1 (ас.33)
3) Свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ас. 34)
4) Заявою ОСОБА_2 про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності (зворот ас.59)
5 )Відповіддю Управління АФППДР ДПП НП України про розгляд заяви щодо визнання правопорушення. (ас.65-66)
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 12.9 «б» ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано фото та відеозапис.
Разом з цим, з доданого відповідачем до заперечення на позовну заяву диска з фото і відеофіксацію події 08.10.2024 року о 18 год. 13 хв. по дорозі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 95+200 за участю транспортного засобу марки Renault д.н.з. НОМЕР_1 , не вбачається, що на момент скоєння адміністративного правопорушення, транспортним засобом марки Renault д.н.з. НОМЕР_1 керувала позивач.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, факт перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 та статті 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, посадова особа у визначеному законом порядку встановлює винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи недоведеність відповідачем належними доказами вчинення позивачем перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, суд першої інстанції вірно вважав відсутніми підстави для визнання позивача винною у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, а доводи позивача, викладені в обґрунтування позову, є належними та не спростованими.
Лише сам факт реєстрації ТЗ за позивачем не може бути самостійною підставою для накладення на неї адміністративного стягнення за порушення ПДР.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року у справі № 161/19210/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року