Справа № 620/10838/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
09 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (далі - відповідач; ГУ ДСНС України у Чернігівській області), в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати мені додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за весь період його перебування уполоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), а саме за період 36 днів, тобто 1 місяця і 6 днів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити мені додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, згідно п.1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за весь період його перебування уполоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), а саме за період 36 днів, тобто 1 місяця і 6 днів
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено:
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу (до 14 червня 2024 року) та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано 17 червня 2024 року, тобто з порушенням строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
03 липня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про компенсацію судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДСНС України в Чернігівській області (14037, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 190-А, ЄДРПОУ 38590042) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 03 березня 2022 року по 07 квітня 2022 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії про України, що підтверджується довідкою від 03 травня 2023 року №1-05-23 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах» (а.с.7).
Підставою для видачі вказаної довідки зазначено: «Висновок службового розслідування по факту невиходу на службу з 03 березня 2022 року по 07 квітня 2022 року затверджений ГУ ДСНС України в Чернігівській області 24 лютого 2023 року. Довідка видана для подання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.».
07 червня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн за період його перебування в полоні.
За результатом розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 13 червня 2023 року №7001-3377/7007 відмовив ОСОБА_1 у виплаті коштів, посилаючись на пункт 8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану (додаток до доручення Голови ДСНС України від 22 березня 2022 року №021-01-одпу «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту»).
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався Указами Президента України.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 (в редакції від 02.04.2022) якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів, у взаємозв'язку із встановленими фактичними обставинами справи, свідчить про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн., оскільки був захоплений в полон, що підтверджується довідкою ДСНС України від 03 травня 2023 року №1-05-23.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що село Ягідне, Чернігівського району, Чернігівської області, було деокуповано 31 березня 2022 року, а тому додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн. повинна бути нарахована за період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
Разом з тим, під час судового розгляду даної справи відповідачем не доведено наявності обставин, які унеможливлюють отримання позивачем захопленого в полон спірної допомоги, а саме добровільної здачі в полон, самовільного залишення місця служби або дезертирування.
Посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану, які є додатком до Окремого доручення Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 березня 2022 року, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки пунктом 13 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 визначено, що особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов'язки під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, повернення до місця служби.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 був захоплений в полон під час прямування на службу, а тому в силу вимог вказаного Положення вважається таким, що виконував службові обов'язки.
З огляду на викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та наявність правових підстав для отримання позивачем додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн, згідно пункту 1 Постанови №168, за період перебування у полоні з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 сплачено судовий за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 гривень (квитанція від 11 липня 2023 року) та апеляційної скарги у розмірі 1610,40 гривень (квитанція від 21 травня 2024 року).
Враховуючи, що колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та адміністративний позов задоволенню частково, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати зі сплати судового збору (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) в сумі 2163,30 гривень за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач просив суди першої та апеляційної інстанцій у разі задоволення позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та 9000,00 грн відповідно. Також, 03 липня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про компенсацію судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 15000,00 грн ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду були надані:
- Договір від 19 червня 2023 року №5/1/23 про надання правової допомоги;
- Додаток №1 до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №1 від 10 липня 2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №2 від 10 липня 2023 року приймання-передачі винагороди за надання правової допомоги, відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Квитанція №3 від 10 липня 2023 року.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 9000,00 грн позивачем до Шостого апеляційного адміністративного суду були надані:
- Додаток №2 до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №3 від 21 травня 2024 року приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №4 від 21 травня 2024 року приймання-передачі винагороди за надання правової допомоги, відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Квитанція №7 від 21 травня 2024 року.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 6000,00 грн позивачем до Шостого апеляційного адміністративного суду були надані:
- Додаток №3 до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №5 від 28 червня 2024 року приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Акт №6 від 28 червня 2024 року приймання-передачі винагороди за надання правової допомоги, відповідно до Договору №5/1/23 про надання правової допомоги від 19 червня 2023 року;
- Квитанція №3/1 від 28 червня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення частини третьої статті 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судовою колегією враховується, що хоча ця справа не була віднесена судом до справ незначної складності, водночас з приводу спірних правовідносин склалася усталена судова практика, а підготовка до неї не потребувала опрацювання великого обсягу документів і матеріалів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 грудня 2023 року по справі №160/17139/20 зауважив, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Отже, враховуючи викладене вище, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, судова колегія вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу за представництво інтересів ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДСНС України в Чернігівській області в розмірі 3500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу та обсягом роботи, який адвокат Михайліченко Інна Олександрівна виконала для надання правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 139, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, Україна, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Миру, будинок 190А; ЄДРПОУ: 38590042) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) гривні 30 (тридцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, Україна, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Миру, будинок 190А; ЄДРПОУ: 38590042).
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, Україна, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Миру, будинок 190А; ЄДРПОУ: 38590042) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.