Справа № 366/336/25 Суддя (судді) першої інстанції: Корчков А.А.
09 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Черпак Ю.К.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: заступник командира взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Пашко Олександр Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Київській області, в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3455282 від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що інспектор не мав права фіксувати швидкість, тримаючи пристрій TruCAM у руках, оскільки це є порушенням ст.40 Закону «Про національну поліцію» і спотворює результати вимірювання. Прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2025 року.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою заступника командира взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пашка О.В. серії ЕНА №3455282 від 11.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач, 11.11.2024, приблизно об 11 год. 46 хв., у с. Волиця траса М 07 58 км, керував транспортним засобом SKODA з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю 105 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Волиця, позначеного дорожнім знаком 5.49 на 55 км/год. , чим порушив п. 12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, ст. 122 ч. 4 КУпАП (а.с.10-11).
Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС008373.
Не погоджуючись з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3455282 від 11.11.2024, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Так, згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачених ст. 183 КУпАП.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕНА №3455282 від 11 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 122 КУпАП була винесена заступником командира взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пашком О.В.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пунктом п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Частиною 3 статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 4 статті 122 КУпАП інспектори патрульної поліції та управління патрульної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення - Департамент патрульної поліції.
В даному випадку Департамент патрульної поліції до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.
Згідно статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.
Отже суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача - Департамент патрульної поліції, хоча відзив на позовну заяву було подано саме представником Департаменту патрульної поліції.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік та приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки частиною сьомою статті 48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Київській області та заступник командира взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Пашко Олександр Володимирович не є належними відповідачами у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного відповідача.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб'єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року змінити у мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
Ю.К. Черпак
(повний текст постанови складено 09.07.2025р.)