01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 липня 2025 року Справа № 620/7658/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у нарахуванні та виплати грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.05.2023, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 рік, із застосуванням, як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по 20.05.2023, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 29.01.2020 такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв?язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто в цьому випадку станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.0.2022, 01.0.2023 року. Водночас, обчислення грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державним бюджет» на 01 січня відповідного календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023 (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії), з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державним бюджет» на 01 січня відповідного календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Задовольняючи позовні вимоги суд відзначив, що визначення розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі наполягаючи на тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, Апелянт відзначає, що на його адресу не надходило жодного наказу розпорядження вищого керівництва, щодо зміни нарахування грошового забезпечення з урахуванням іншого прожиткового мінімуму, ніж 1762 гривні.
Також військова частина НОМЕР_1 посилається на пропуск Позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, оскільки при звільненні 29.01.2024 позивачу також надавався грошовий атестат де було зазначено всі складові грошового забезпечення, втім звернулася до суду з цим позовом тільки в червні 2024 року.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 та від 04.12.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі, а саме: належним чином завірену копію заяви Позивачки, зареєстровану за вх.№1396 від 09.03.2024, а також відомості про дату ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення з військової служби та грошовим атестатом, а також відповідні докази, які це підтверджують.
На виконання зазначеної ухвали Апелянт надав витребувані судом докази.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у Позивачки витребовувалися письмові пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з позовом у справі № 620/7658/24.
Від Позивачки надійшли відповідні письмові пояснення у яких вона зазначає, що станом на сьогодні проходить військову службу в Збройних Силах України та просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22. Також ОСОБА_1 посилається на отримання від Відповідача повідомлення про розмір грошового забезпечення лише в червні 2024 року.
8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
9. Обставини справи, установлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 № 5720 ОСОБА_1 звільнено зі служби 29.01.2024 /т.1 а.с.19/.
Розміри посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями Позивачки розраховано, виходячи з розміру 1762 гривні та визначено шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
На звернення Позивача зі спірного питання, Відповідач листом від 09.04.2024 відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку грошового забезпечення , зазначивши, що грошове забезпечення включно з усіма його складовими за 2020-2023 роки було нараховано та виплачено згідно чинного законодавства України.
10. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
11. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На підставі частин 2, 3 вказаної норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема до пункту 4 Постанови КМУ № 704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
До внесення вказаних змін пункт 4 Постанови КМУ № 704 діяв у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020 відповідні зміни, які були внесені до постанов КМУ, втратили чинність.
Висновки суду апеляційної інстанції.
12. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зміни, зокрема до пункту 4 постанови КМУ № 704, були внесені на підставі пункту 6 постанови КМУ № 103, який 29.01.2020 скасовано судовим рішенням, що в цей же день набрало законної сили. Тому вказаний пункт 4 підлягає застосуванню в первинній редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
13. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
14. Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
15. Вказана норма Закону № 1774-VІІІ є чинною та за юридичною силою вищою, ніж приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
16. Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Аналогічна правовий підхід викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.
Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у Позивачки права на отримання грошового забезпечення, зокрема в період з 29.01.2020 по 20.05.2023, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
17. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, визначення розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, а тому також підлягають перерахунку.
18. Надаючи оцінку доводам Апелянта в частині щодо пропуску Позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, поняття строку звернення до адміністративного суду це час у проміжку якого особа може звернутись до адміністративного суду з позовом для вирішення публічно-правових відносинах для захисту свої прав, свободи та інтересів. При цьому, перебіг часу починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 при вирішенні питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), згідно з якими:
якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
з урахуванням п. 1 гл.«Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
20. Предметом спору в цій справі є зокрема перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2020 по 20.05.2023.
21. Отже, спірні правовідносини охоплювали часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
22. Період з 01 січня 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року регулюється чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено гл. XIX «Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року карантин скасовано.
23. Тому, з урахуванням цих правових актів, позовні вимоги до 30 червня 2023 також мають бути прийняті судом для розгляду.
24. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачка, яка звернулася з позовом 28.05.2024, не пропустила строку на звернення до суду з позовом за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, тому доводи військової частини НОМЕР_1 про пропуск строку звернення до суду з позовними вимогами у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
25. Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
26. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
27. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
28. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року без змін.
29. Розподіл судових витрат.
Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 08 липня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк