Справа № 320/31647/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
09 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить скасувати рішення відповідача від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02 про розгляд повідомлення про втрату первинних документів, яким TOB «Нестле Україна» було відмовлено у застосуванні положень п.69.28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач мав всі підстави для звернення до відповідача із повідомленням, оскільки первинні документи позивача, передані на зберігання до Архівного складу, були знищені; с. Блиставиця, де був розташований Архівний склад, в якому зберігались документи позивача, перебувало в тимчасовій окупації у періоді лютий-квітень 2022 року та Архівний склад був знищений саме внаслідок бойових дій та під час тимчасової окупації, що підтверджується документально. Позивач вважає, що попри наявність усіх встановлених законом підстав для застосування положень п.69.28 підрозділу 10 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідач протиправно та безпідставно відмовив у застосуванні спеціальних правил, визначених цим пунктом, та виніс протиправне рішення, чим побавив позивача гарантованих законом прав.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та вказав, що контролюючим органом правомірно відмовлено позивачу у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 2012-2021 роки у зв'язку з відсутністю Київської області у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що відсутність належного переліку територій на момент прийняття оскаржуваного рішення не може бути підставою для відмови у застосуванні пп. 69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Нестле Україна» зареєстроване як юридична особа 22.05.2003 за №10741020000003057 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код 32531437. Основним видом діяльності є 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля.
ТОВ «Нестле Україна» звернулось до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків із повідомленням 19.10.2022 № 20221910-3 про втрату первинних документів відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02 відмовлено у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України за період з 2012-2021 роки у зв'язку з відсутністю Київської області у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, ТОВ «Нестле Україна» подало скаргу від 01.12.2022 вих№20220112-2 до Державної податкової служби України.
Рішення Державної податкової служби України від 01.09.2023 № 25586/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду повідомлення позивача Кабінетом Міністрів України не було затвердженого переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого входило б с. Блиставиця Бучанської міської територіальної громади Київської області тому при прийняті оскаржуваного рішення від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє наразі.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2021 №2173-IX внесені зміни до податкового законодавства, що встановлюють спеціальні правила підтвердження даних податкової звітності для платників податків, які провадили свою діяльність на територіях, де ведуться/велися бойові дії, і на тимчасово окупованих територіях, та не можуть пред'явити первинні документи (далі - спеціальні правила). Такі спеціальні правила діють з 16 квітня 2022 року та мають наступне формулювання.
Підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень ст. 44 ПК України застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв'язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Виходячи з положень абзацу 8 вказаного підпункту 69.28, застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України можливе лише в тому випадку, коли втрата первинних документів пов'язана саме з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій.
Крім того, згідно абзаців 9, 10 підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Отже, за змістом вказаних норм, платник податків зобов'язаний зберігати первинні документи бухгалтерського обліку на підставі яких формувались показники податкової звітності протягом встановлених строків. Водночас, ті платники податків, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, можуть застосувати спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Тобто, обов'язковою умовою для застосування спеціальних правил підтвердження даних податкового обліку, встановлених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, є факт втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, що безпосередньо пов'язаний з проведенням активних бойових дій на території, на якій зберігались первинні документи, або з тимчасовою окупацією цієї території.
В іншому випадку, без перевірки підтвердження об'єктивних причин неможливості вивезення первинних документів, призвело б до безпідставного застосування до платників податків підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та надання таким платникам податків переваг та можливості не у повному обсязі виконувати податкові обов'язки.
При цьому, обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.
З матеріалів справи вбачається, що TOB «Нестле Україна» звернулось до контролюючого органу в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України з повідомленням про втрату первинних документів, які були передані на зберігання TOB «Українська архівна компанія - Архів» згідно договору №10663 від 01.05.2015 (із додатковими угодами до нього) та знищені разом з архівосховищем, розташованим за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23, внаслідок вибуху та пожежі в період військової окупації російськими військами.
TOB «Нестле Україна» на підставі договору № 10663 від 01.05.2015 були передані на зберігання TOB «Українська архівна компанія - Архів» первинні документи за періоди 2012-2021 роки.
Факт передачі документів на зберігання підтверджується актами приймання-передачі документів в Архівний склад TOB «Українська архівна компанія - Архів».
Надання послуг зберігання підтверджується даними підсистеми «Архів електронної звітності» «Єдиного реєстру податкових накладних».
TOB «Українська архівна компанія - Архів» зберігало зазначені первинні документи в орендованих приміщеннях, які належали TOB «Логістик Груп ЛТД» відповідно до договору оренди № 05219-03 від 01.05.2019, укладеного між TOB «Логістик Груп ЛТД» та TOB «Українська архівна компанія - Архів».
Окрім згаданих документів, до повідомлення про втрату первинних документів TOB «Нестле Україна» також додано копію заяви про вчинення злочину, яку подано TOB «Українська архівна компанія - Архів», в особі директора Герасименко Оксани Олександрівни, до Бучанської окружної прокуратури, реєстраційний № 1368 від 16.05.2022; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження №42022112320001738 від 18.05.2022 у відповідності до ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Також, до повідомлення додано копію акту про пожежу від 05.05.2022, копію акту обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 3155 від 28.06.2022 та копію листа TOB «Українська архівна компанія - Архів» від 15.09.2022 № 15/09/22-1.
Відмовляючи у можливості застосування спеціальних правил, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що згідно з вказаним підпунктом передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з відсутністю відповідної постанови Кабінету Міністрів України, ДПС України у роз'ясненні, яке було розміщено у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», рекомендувало керуватися наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 із змінами та доповненнями, в якому зазначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. Відповідно до даного наказу до переліку таких територій не віднесені територіальні громади м. Києва та Київської області.
Відтак, відповідач зазначив, що оскільки Київська область відсутня у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), підстави для застосування спеціальних правил до позивача відсутні.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує та не спростовує факт знищення документів позивача, що були передані на архівне зберігання та фактично зберігалися у приміщенні у с. Блиставиця, вул. Нова, 23.
Так, як передбачено абзацом 13 підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Станом на дату розгляду повідомлення позивача Кабінетом Міністрів України не було затверджено переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Разом із тим, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України видано наказ від 22.12.2022 №309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
У Розділі II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Наказу №309 від 22.12.2022 визначено, що с. Блиставиця Бучанської міської територіальної громади, код UA32080070040049140, перебувало у тимчасовій окупації Російською Федерацією в період з 24.02.2022 по 01.04.2022.
Тобто, с. Блиставиця Бучанської міської територіальної громади, де знаходився Архівний склад, в якому зберігались документи позивача, перебувало в тимчасовій окупації у період лютий-квітень 2022 року, та які були знищені там внаслідок бойових дій.
Отже, втрата документів, що пов'язана з проведенням бойових дій надає право платнику податків/податковому агенту застосовувати положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до контролюючого органу з повідомленням про втрату первинних документів 19.10.2022, рішення за результатами його розгляду відповідачем прийнято 10.11.2022 за №7560/6/31-00-07-02-02.
Водночас, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 набрав чинності лише 27.12.2022, тобто після розгляду відповідачем повідомлення позивача.
Таким чином, станом на дату розгляду повідомлення позивача Кабінетом Міністрів України не було затвердженого переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого входило б с. Блиставиця Бучанської міської територіальної громади Київської області.
Разом із тим, колегія суддів вказує, що факт ведення бойових дій на території села Блиставиця є загальновідомим і не підлягає окремому доказуванню та доведенню.
Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1364 лише 06.12.2022, а так само і втрата чинності наказом Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 не скасовує факт ведення бойових дій у с. Блиставиця Бучанської міської територіальної громади.
Зволікання Кабінету Міністрів України з затвердженням переліку таких територій не може впливати на законне право позивача передбачене Законом України №2173-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» (правила якого діють з 16 квітня 2022 року).
Посилання відповідача, що перелік відповідних населених пунктів мав бути затверджений саме Урядом, колегія суддів вважає надмірним формалізмом, яке у даному випадку порушує принцип належного урядування, який полягає утому, що встановивши певні правила держава не вправі посилатись на власне їх недотримання відмовляючи у реалізації прав приватних осіб.
Таким чином, відсутність станом на час виникнення спірних правовідносин рішення Уряду про визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, не може бути формальною та єдиною підставою для відмови у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на таких територіях.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновки, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування рішення відповідача від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02 про розгляд повідомлення про втрату первинних документів, яким TOB «Нестле Україна» було відмовлено у застосуванні положень п.69.28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.
Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 45008,00 грн, понесених за час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач надав: договір про надання правової допомоги №2-1/35-2023 від 11.09.2023; додаткову угоду №1 від 02.01.2024; акт про надання послуг від 17.05.2024; рахунок-фактури від 17.05.2024 №44; акт про надання послуг від 12.07.2024; рахунок-фактури від 12.07.2024 №61.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів дійшла висновку, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 45008,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 20000,00 грн.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» - задовольнити.
Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.11.2022 №7560/6/31-00-07-02-02 про розгляд повідомлення про втрату первинних документів, яким TOB «Нестле Україна» було відмовлено у застосуванні положень п.69.28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, код ЄДРПОУ 32531437) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6710,00 грн (шість тисяч сімсот десять гривень 00 коп.).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, код ЄДРПОУ 32531437) витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у сумі 20000 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 09.07.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова