Справа № 640/20346/22 Головуючий у І інстанції - Шевченко А.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
08 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Грейн-Експо» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Грейн-Експо» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00960270702 від 29.12.2021 форми «Р», № 00960200702 від 29.12.2021 форми «В4».
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності в його діях порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи.
Також, контролюючий орган не мав законних підстав для призначення та проведення перевірки, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана адміністративна справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, залишеними без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Грейн-Експо» задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 640/20346/22 скасовано.
Справу № 640/20346/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00960270702 від 29.12.2021 форми «Р» та № 00960200702 від 29.12.2021 форми «В4».
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.
Відповідач також зазначав, що Позивач не скористався можливістю надати всі необхідні первинні документи для підтвердження законності декларування від'ємного значення з ПДВ до проведення перевірки, не надав заперечення до акта проведення перевірки з вищевказаними необхідними документами, а відтак у Позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, оскільки таке право не підтверджено первинними документами.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.11.2021 № 8914-п призначено з 12.11.2021 проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Грейн-Експо» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року.
З метою організації проведення перевірки, посадовими особами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДПС у м. Києві при виїзді на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Грейн-Експо» за адресою: вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014 та встановлено відсутність за місцезнаходженням (податковою адресою) підприємства та посадових осіб, про що складено акт № 6041/Ж6/26-15-07-02-02 від 15.11.2021 «Що засвідчує факт відсутності Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Грейн-Експо» та його посадових осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання».
Таким чином, відсутність Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Грейн-Експо» та його посадових осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, унеможливило проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві 17.11.2021 № 9119-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, лишень, серпень 2021 року.
У подальшому, уповноваженим особами податкового органу було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу підприємства (трекінг, номер відправлення: 0315125962662): вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014 копію наказу від 17.11.2021 № 9119-п та повідомлення від 17.11.2021 № 1914/26-15-07-02-02-22 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Надалі, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.11.2021 № 9119-п, в період з 23.11.2021 по 29.11.2021 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Грейн-Експо» (код 39673098) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.10.2021 № 9309577626), яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року.
У ході проведення перевірки, податковим органом у зв'язку з проведенням позапланової перевірки та відповідно до вимог податкового законодавства неодноразово направлялись запити щодо надання первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями запиту від 17.11.2021 та від 25.11.2021.
Проте, впродовж строку проведення перевірки Позивачем не було надано податковому органу жодного документу та пояснень, про що службовими особами податкового органу було складено акт від 29.11.2021 «Про ненадання документів та письмових пояснень ТОВ «Укр-Грейн-Експо» (код 39673098)».
За результатами перевірки складено акт від 06.12.2021 № 90043/26-15-07-02-02-17/39673098 та встановлено наступні порушення податкового законодавства з боку Позивача:
- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 ПК України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:
- завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2 263 195,00 грн;
- заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 667,00 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пункті 3.2 розділу III акта перевірки.
На підставі встановлених порушень Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2021 року:
- № 00960270702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29 583,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями на 23 667,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 916,00 грн;
- № 00960200702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 263 195,00 грн.
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції в рішенні від 14 червня 2023 року, з висновками якого погодилася колегія суддів у постанові від 10 квітня 2024 року, відмовляючи у задоволенні позову, посилалися на те, що у зв'язку з відсутністю у Позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, у зв'язку з чим, прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не перевірено чи дотримався Відповідач, як суб'єкт, на якого покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій, які полягають у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до наказу від 17.11.2021, у період з 23.11.2021 по 29.11.2021, законодавчо визначених вимог щодо належного вручення наказу про проведення перевірки Позивачу, які є передумовою проведення позапланової невиїзної перевірки.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції в рішенні від 14 квітня 2025 року виходив з того, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення не були вручені Позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило його можливості реалізувати свої права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів.
Ці обставини є такими, що мають наслідком протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих Відповідачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Як визначено абз. 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Крім того, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином законодавцем передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, (1) коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або (2) особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.
У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України в взаємозв'язку з приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України
Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 440/4696/18 дійшов висновку, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадку надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення контролюючий орган має враховувати особливості, пов'язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що згідно абз. 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Таким чином, документальну позапланову невиїзну перевірку розпочинають не раніше 30 календарного дня з дати надіслання такого повідомлення та копії наказу, крім перевірки, визначеної ст. 200 ПК України.
Разом з тим, пунктом 200.11 статті 200 ПК України визначено право контролюючого органу на проведення документальної перевірки платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 розділу II Кодексу, у разі подання платником податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування або з урахуванням пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування, зокрема, на поточний рахунок платника податку.
Отже, на переконання Відповідача, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності таких умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що саме Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ, який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».
Разом з тим, перевірку проведено на підставі наказу від 17.11.2021 № 9119-п, в період з 23.11.2021 по 29.11.2021, та податкові повідомлення-рішення прийнято 29 грудня 2021 року, тобто до набрання чинності Закону № 1914-ІХ, яким було внесено зміни до пункту 79.2 статті 79 ПК України в частині виокремлення перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу.
Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 520/23362/23 відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 17.11.2021 № 9119-п провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укр-Грейн-Експо».
Також, 17.11.2021 контролюючим органом складено запит про надання ТОВ «Укр-Грейн-Експо» документів та облікових регістрів, термін надання встановлено до 24.11.2021.
Вказаний наказ, повідомлення про проведення перевірки та запит про надання документів від 17.11.2021 направлено на зареєстровану адресу Підприємства засобами поштового зв'язку лише 19.11.2021 конвертами із штрих-кодовим ідентифікатором 0315125962662 (повідомлення, наказ) та 0315125962654 (запит).
Як вбачається із наданих контролюючим органом поштових відправлень, вказані документи були повернуто із відміткою поштового відділення «адр. не знай.» та відтиском штемпелю 02.12.2021.
Згідно акта перевірки її було розпочато з 23.11.2021 та закінчено 29.11.2021.
Таким чином, станом на початок проведення перевірки у контролюючого органу були відсутні докази вручення/невручення наказу про проведення перевірки. Крім того, проставлення дати повернення поштового відправлення (02.12.2021) означає, що у цей день конверт із поштовим відправленням ще перебував у поштовому відділенні за місцезнаходженням Підприємства (що також свідчить штемпель відповідного поштового відділення Київ-14), а контролюючий орган отримав зазначене повідомлення ще пізніше.
Вказане свідчить про те, що податковий орган під час всього періоду проведення перевірки не мав належного доказу, що платник податку взагалі був обізнаний про її призначення.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення не були вручені Позивачу до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило його можливості реалізувати свої права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень й документів, з чим погоджується і колегія суддів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.
Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли Відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.
Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 320/2460/19 та від 29 липня 2021 року у справі № 320/2460/19, від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 640/25793/21, № 160/14248/21.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Головним управлінням ДПС у м. Києві в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
Оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу за таких обставин позбавило суд першої інстанції процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки Відповідача про наявність в діях Позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в суду першої інстанції були підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.12.2021 № 00960270702, № 00960200702, саме з підстав недотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки, не надаючи оцінки правомірності/протиправності виявлених під час такої перевірки порушень.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин, встановлених в даному судовому рішенні не позбавлений можливості провести перевірку Позивача з дотриманням вимог податкового законодавства та за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 08.07.2025 року.