П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1080/24
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 17.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника приватного підприємства «Геліос-Ван» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі за позовом приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-
У січні 2024 року ПП «Геліос-Ван» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000550/2 від 24.08.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001125 від 24.08.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000611/2 від 22.09.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001229 від 22.09.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000624/2 від 28.09.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001248 від 28.09.2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із таким рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року залишено без змін.
16.05.2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ПП «Геліос-Ван», в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову у справі №420/1080/24 якою стягнути з відповідача на користь ПП «Геліос-Ван» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23000,00 грн..
19.05.2025 року Одеська митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Отже, Одеська митниця вважає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 23000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, зазначена сума не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.5 ст.134 КАС України)
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Також відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так з наданих представником позивача та долучених до матеріалів справи доказів надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи в апеляційному суді за апеляційною скаргою Одеської митниці вбачається, що 21.10.2021 року між адвокатським об'єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» та ПП «Геліос-Ван» в особі директора Володичева Володимира Дмитровича укладено договір про надання правової допомоги №24.
Згідно п.1.1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.
Також на підтвердження надання позивачу правничої допомоги представник позивача надав суду копії: договору №24 від 21.10.2021 року на надання правової допомоги; додаткової угоди №45 від 22.12.2023 року до договору №24; ордера на надання правничої допомоги серії ВМ №1064112 від 26.03.2025 року; рахунку на оплату №34 від 26.03.2025 року на суму 23000,00 грн.; платіжної інструкції №343 від 27.03.2025 року на суму 23000,00 грн.; заключної виписки за період з 27.03.2025 року по 27.03.2025 року із сумою 23000,00 грн.; акта прийому-передачі наданих послуг від 22.04.2025 року до додаткової угоди №45.
Згідно п.2.2 додаткової угоди №45 від 22.12.2023 року до договору №24, сторони домовилися про встановлення спеціальної вартості послуг виконавця за даною додатковою вимогою, зокрема за представництво інтересів замовника у суді апеляційної інстанції - 23000,00 грн..
Згідно п.1 акта прийому-передачі наданих послуг від 22.04.2025 року до додаткової угоди №45, адвокатське об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС» в межах виконання обов'язків з представництва інтересів замовника у П'ятому апеляційному адміністративному суді по справі №420/1080/24 за апеляційною скаргою одеської митниці на рішення суду першої інстанції від 17.01.2025 року, надало наступні види правової допомоги: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подача до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача до апеляційного суду клопотання про долучення доказів.
Вказана вище правнича допомога була виражена у подачі представником позивача відзиву на апеляційну скаргу у цифровому вигляді через систему «Електронний суд». Вказаний відзив на апеляційну скаргу складається з 11 аркушів на яких представник позивача заперечує проти апеляційної скарги Одеської митниці посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та висновки суду першої інстанції.
Як вже було зазначено, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.
В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, є дуже поширеною та не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу у таких справах не вимагає від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, що підтверджується тим, що апеляційну скаргу Одеської митниці було розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін по справі, а на момент відкриття провадження по справі, судом першої інстанції було встановлено можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яка може бути компенсована позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-суб'єкта владних повноважень має дорівнювати 10000 грн., з урахуванням незначної складності даної справи та її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Керуючись ст.134, ст.252, ст.328, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву представника приватного підприємства «Геліос-Ван» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
Прийняти по справі додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «Геліос-Ван» (вул. Шевченка, 7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, Код ЄДРОПУ 37439444) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. (десяти тисяч гривень 00 коп.).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька