П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12729/25
Категорія 105000000Головуючий у суді І інстанції: Катаєва Е.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи його тим, що ГУ ПФУ на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №420/20285/23, ОСОБА_1 16.01.2024 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 становитиме 20930 грн. Сума доплати за період з 01.02.2020 по 31.01.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 98281,17 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Головне управління внесло відомості про рішення по справі №420/20285/23 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Оскільки відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів на виплату заборгованості по пенсії не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Однак вказані обставини не враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, що призвело до порушення норм законодавства та безпідставного притягнення боржника до відповідальності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП №73723770 від 15.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутностівідповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а та встановлено в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 420/5689/20. Проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №420/20285/23, яке набрало законної сили 13.11.2023, зобов'язано ГУ ПФУ провести:
1) з 01.02.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО107985 від 19.05.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2021 року, із врахуванням раніше виплачених сум;
2) з 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО107985 від 19.05.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2021 року, із врахуванням раніше виплачених сум;
3) з 01.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО107985 від 19.05.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2022 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
23.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчі листи по справі №420/20285/23, в тому числі на вимогу зобов'язального характеру щодо здійснення з 01.02.2020 року перерахунку та виплати пенсії.
Відділом ПВР 04.01.2024 року за заявою стягувача прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №73723770 з виконання виконавчого листа №420/20285/23 від 23.11.2023 року.
ГУ ПФУ 16.01.2024 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО107985 від 19.05.2023 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 становить 20930 грн.
Сума доплати за період з 01.02.2020 по 31.01.2024 склала 98281,17 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Про виконання рішення суду ГУ ПФУ в межах повноважень повідомлено державного виконавця листом від 17.01.2024 №1500-0505-5/8840, у якому боржник ГУ ПФУ повідомляв про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №420/20285/23 та те, що вже проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020.
Відділом ПВР 15.04.2025 року у ВП №73723770 прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на ГУ ПФУ.
ГУ ПФУ, вважаючи протиправною постанову відповідача від 15.04.2025 року у ВП №73723770 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що ГУ ПФУ доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі №420/20285/23 до ВДВС не надано, як і не надано таких доказів до суду. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу останнім було встановлено факт невиконання ГУ ПФУ судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).
У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIIІ).
За приписами ч. 1 та 2 ст. 63 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 року по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.
З матеріалів прави вбачається, що ГУ ПФУ 16.01.2024 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО107985 від 19.05.2023 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 становить 20930 грн.
Сума доплати за період з 01.02.2020 по 31.01.2024 склала 98281,17 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Про виконання рішення суду ГУ ПФУ в межах повноважень повідомлено державного виконавця листом від 17.01.2024 №1500-0505-5/8840, у якому боржник ГУ ПФУ повідомляв про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №420/20285/23 та те, що вже проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020.
Відділом ПВР 15.04.2025 року у ВП №73723770 прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на ГУ ПФУ.
ГУ ПФУ доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі №420/20285/23 до ВДВС не надано, як і не надано таких доказів до суду.
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу останнім було встановлено факт невиконання ГУ ПФУ судового рішення без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
ЄСПЛ у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Таким чином, вимоги державного виконавця щодо виплати нарахованої за результатами перерахунку пенсії є правомірними та відповідачем правомірно застосовано штраф за не виконання рішення суду по справі № 420/20285/23.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року по справі № 420/12729/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький