П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12835/25
Перша інстанція суддя Катаєва Е.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Ісмієвій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 74006877 від 18.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, оскільки пенсійним органом належним чином виконано судове рішення в адміністративній справі про здійснення перерахунку пенсії.
При цьому, на переконання апелянта, державним виконавцем не надано належної оцінки повідомленій пенсійним органом інформації щодо виконання судового рішення в адміністративній справі, а як наслідок прийнято необґрунтовану та протиправну постанову про накладення штрафу на пенсійний орган.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2023р., у справі №420/16129/23, яке набрало законної сили 20.11.2023, зобов'язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2023 року щомісячної доплати, у розмірі 2000 грн., відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
20.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист на вимогу зобов'язального характеру.
Відділом ПВР 30.01.2024 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №74006877, за заявою стягувача, з виконання виконавчого листа №420/16129/23 від 20.11.2023 року.
Позивачем 12.02.2024 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2023 року із включенням щомісячної доплати, у розмірі 2000 грн., згідно постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Сума доплати, за період з 01.05.2023р. по 29.02.2024р., склала 14300 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Про виконання рішення суду ГУ ПФУ, в межах повноважень, повідомлено державного виконавця листом від 13.02.2024р. №1500-0505-5/22794, у якому боржник зазначав про виконання судового рішення щодо проведення перерахунку пенсії з 01.05.2023р., з урахуванням доплати до пенсії.
Відділом ПВР 18.04.2025 року прийнята постанова про накладення штрафу, у розмірі 5100 грн., на ГУ ПФУ, так як рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме не здійснено виплату коштів після перерахунку.
Позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як судом встановлено неналежне виконання рішення суду пенсійним органом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ВП №74006877 від 18.04.2025 року, що винесена у ВП № 74006877.
В даному випадку, оскаржуваною постановою на пенсійний орган накладено штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року, що ухвалено в адміністративній справі № 420/16129/23.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, пенсійний орган, як орган державної влади, зобов'язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених вимог законодавства вбачається, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення.
Між тим, пенсійним органом не заперечується факт невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в частині виплати нарахованих пенсіонеру коштів, а лише зазначається, що виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування.
Проте, колегія суддів зазначає, що у разі існування обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, пенсійний орган мав право звернутись до суду із заявою про встановлення або зміни способу або порядку виконання відповідного рішення суду.
В даному випадку, самостійно встановлена суб'єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання пенсійного органу на відсутність бюджетних асигнувань для виплати перерахованої пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що саме пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести належними доказами факт відсутності у нього коштів для виплати заборгованості перед пенсіонером.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність у нього коштів для виконання рішення суду не може обґрунтовуватись виключно загальними посиланнями на неналежне бюджетне фінансування.
Між тим, судом першої інстанції при прийнятті рішення про залишення без задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі позивача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук