09 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25903/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі №160/25903/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено протоколом № 0413036866 (НПУ) від 30.08.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з моменту виникнення права на таку пенсію з 01.11.2023, розрахунок якої має бути здійснений шляхом ділення суми всіх видів грошового забезпечення, зазначеним в грошовому атестаті № 176 від 23.11.2023 та довідці № 8 від 08.01.2024 на кількість повних місяців служби перед загибеллю ОСОБА_2 , тобто на шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі №160/25903/24 позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно свідоцтва про народження від 25.06.1991 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно свідоцтва про смерть від 01.11.2023 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.02.2024 року на адресу відповідача Департаментом поліції особливого призначення направлено подання про призначення пенсії у разі втрати годувальника з необхідними для призначення пенсії документами, зокрема грошовим атестатом №176 та довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №8 від 08.01.2024 року.
З 28.02.2024 року позивач отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно протоколу від 01.04.2024 року пенсію позивачу розраховано у розмірі 20 986,55 грн. виходячи з 70% грошового забезпечення сина, зазначеного в грошовому атестаті №176, а саме окремих його складових: посадового окладу 2400 грн., окладу за спеціальним званням 1600 грн., надбавки за стаж служби у розмірі 15% - 600 грн. та середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливо важливі завдання 40% та премія 177,8%) у сумі 25 380,78 грн., відповідно довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №8, що разом складає 29 980,78 грн.
Розмір середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливо важливі завдання 40% та премія 177,8%) у сумі 25 380,78 грн. обраховано відповідачем, враховуючи додаткові види грошового забезпечення за період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року, зазначені у довідці №8 від 08.01.2024 року за шість повних місяців служби шляхом ділення на шість (152 284,69 грн./6місяців).
При цьому, судом встановлено, що відповідачем з 30.08.2024 року здійснено перерахунок пенсії позивача, розмір пенсії після якого становить 7 661,64 грн.
На зменшення суми пенсії при здійсненні її перерахунку з 30.08.2024 року вплинуло те, що розмір середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливо важливі завдання 40% та премія 177,8%) обраховано відповідачем, враховуючи додаткові види грошового забезпечення за період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року, зазначені у довідці №8 від 08.01.2024 року за шість повних місяців служби шляхом ділення на 24 (152 284,69 грн.\24), що становить 6 345,20 грн.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непрацездатними членами сім'ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Статтею 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
За змістом пункту "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
У силу частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо виникнення права на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.
Пунктом «є» статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, пенсія призначається з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Таким чином, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача від 26.02.2024 року було оформлено подання від 28.02.2024 року за № 1659/1 1 та матеріали для призначення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого сина ОСОБА_2 , які передано на адресу Головного управління 28.02.2024 року.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів (далі уповноважений структурний підрозділ). У такому самому порядку подаються заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника членами сім'ї померлого годувальника, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Відповідно до пункту 6. Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника вказаний у пункті 10 Порядку № 3-1.
Пунктом 12 Порядку №3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
Згідно пункту 13 Порядку № 3-1 встановлено порядок приймання, оформлення і розгляду документів органами, що призначають пенсії.
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 3).
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Згідно пункту 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників до оформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 17 Порядку №3-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Таким чином, обов'язковою умовою для призначення пенсійним органом пенсії є заява з необхідними для призначення пенсії документами.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що на підставі подання позивачу з 28.02.2024 була призначена пенсія у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується протоколами від 01.04.2024 року та від 30.08.2024 року.
З огляду на наведене, відповідач, отримавши подання про призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника правомірно призначив пенсію з 28.02.2024 року.
Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прийняв постанову №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
За змістом абзацу 3 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (надалі - Порядок №393) пенсії, що призначаються членам сім'ї померлих (загиблих) осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро, осіб із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, державних службовців, працівників закладів освіти, закладів охорони здоров'я, науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України Про Національну поліцію проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України Про державну службу, а в закладах освіти, закладах охорони здоров'я та науково-дослідних установах Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції - на будь-яких посадах, обчислюються в порядку, передбаченому пунктом 7 цієї постанови, з відповідних видів грошового забезпечення, з яких підлягала обчисленню пенсія годувальнику.
Згідно пункту 7 Порядку №393 вбачається, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. № 748, від 3 вересня 2005 р. № 865, від 9 березня 2006 р. № 268 і від 15 листопада 2006 р. № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.
Так судом першої інстанції було встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що з 28.02.2024 року ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Суд зазначає, що для обчислення основного розміру пенсії в разі втрати годувальника відповідач врахував грошове забезпечення, яке зазначено у грошовому атестаті від 27.11.2023 за № 176 та довідці про додаткові види грошового забезпечення від 08.01.2024 за № 8 наданих Департаментом поліції особливого призначення Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснюючи самостійний перерахунок пенсії позивача з 30.08.2024 року, відповідачем, при обчисленні розміру пенсії, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення була визначена шляхом ділення на 24 загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.04.2023 по 30.09.2023 (6 місяців).
Так, для обчислення позивачу основного розміру пенсії в разі втрати годувальника відповідач врахував середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення її загиблого сина за 6 місяців служби за період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року, яка зазначена у довідці №8 від 08.01.2024 року, шляхом ділення на 24.
У зв'язку із чим, колегія суддів не погоджується з наведеним розрахунком середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення, оскільки згідно з вищенаведеним приписом абзацу 4 пункту 7 Порядку №393 такий розрахунок мав бути здійснений за останні фактичні місяці служби підряд перед смертю ОСОБА_2 , тобто виключно з урахуванням періоду його служби з 09.03.2023 року по 21.10.2023 року, шляхом ділення на кількість місяців, в даному випадку на 6.
Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що для визначення середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення додаткові види грошового забезпечення враховано за 24 місяці, шляхом ділення цих видів на 24. В той час як матеріали справи містять докази того, що враховувалась довідка №8 від 08.01.2024 року за період служби з 09.03.2023 року по 21.10.2023 року за 6 місяців.
Порядок №393 не містить положень щодо сукупного врахування додаткових видів грошового забезпечення за усі періоди служби військовослужбовця у разі їх переривання, а тому такий спосіб, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неприпустимість врахування суми додаткових видів грошового забезпечення за шість місяців служби шляхом ділення на 24 місяці, що в чотири разі зменшило розмір середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення з 30.08.2024 року перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії в разі втрати годувальника та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 30.08.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, враховуючи середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначену шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед смертю ОСОБА_2 (за період з 09.03.2023 року по 21.10.2023 року) на кількість таких місяців, з урахуванням фактично виплачених сум.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі №160/25903/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі №160/25903/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак