09 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1069/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (суддя Ільков В.В.) в справі № 160/1069/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в справі № 160/1069/25 задоволено позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 67355,40 грн.
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення із погашення податкового боргу в загальному розмірі 67355,40 грн рівними частинами на 11 платежів щомісяця, починаючи з травня 2025 року по 6123,22 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року заяву задоволено, розстрочено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 р. по справі № 160/1069/25 із погашення податкового боргу в загальному розмірі 67355,40 грн. рівними частинами на 11 платежів щомісяця, починаючи з травня 2025 року по 6123,22 гривень.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відмовити у задоволенні заяви відповідача.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що податковий борг виник не внаслідок раптових чи непередбачуваних обставин, а є наслідком несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань, починаючи з 2022 року, а відповідач мав достатньо часу для належного виконання своїх податкових обов'язків та запобігання виникненню значної суми боргу.
На думку апелянта, посилання відповідача на отримання пенсії як єдиного джерела доходу само по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення.
При цьому розмір пенсії відповідача становить 12331,69 грн, що є достатнім для поступового погашення суми боргу, особливо з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів наявності значних щомісячних витрат на утримання, лікування або іншого.
Відповідачем не надано інших доказів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. До заяви про розстрочення не було додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували критичне матеріальне становище відповідача, що унеможливлює одноразову сплату боргу.
Звертає увагу, що розмір щомісячної пенсії відповідача у сумі12 331,69 грн значно перевищує встановлений в Україні прожитковий мінімум, що також ставить під сумнів твердження про крайню скруту.
Також вважає посилання суду першої інстанції на діючий в Україні воєнний стан як на підставу для розстрочення виконання рішення загальним та необґрунтованим у контексті конкретних обставин цієї справи, адже відповідачем не доведено, яким чином воєнний стан безпосередньо вплинув на його фінансове становище та унеможливив своєчасне виконання судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Суд першої інстанції, враховуючи наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, якими є те, що відповідач є пенсіонером, не має іншого доходу, крім щомісячний пенсійних виплат, відсутність у відповідача можливості сплатити заборгованість у сумі 67355,40 грн одним платежем, дійшов до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення із погашення податкового боргу в загальному розмірі 67355,40 грн. рівними частинами на 11 платежів щомісяця, починаючи з травня 2025 року по 6123,22 гривень.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що стягнутий з ОСОБА_1 податковий боргу у сумі 67355,40 грн виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань, починаючи з 2022 року.
ОСОБА_1 є пенсіонером, розмір пенсії становить 12331,69 грн на місяць.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України установлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац перший частини третьої статті 378 КАС України).
За положеннями частини четвертої статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (частина п'ята статті 378 КАС України).
Тобто, підставою для розстрочення виконання судового рішень можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та такі підстави повинні бути доведені заявником.
Судом встановлено, що на час звернення із заявою про розстрочення виконання судового рішення відповідач має податковий борг у загальному розмірі 67355,40 грн.
Відповідач є пенсіонером, розмір пенсії становить 12331,69 грн.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача інших доходів та фінансової можливості зі сплати одноразово усієї суми податкового боргу.
Відтак, враховуючи матеріальне становище відповідача - фізичної особи, що власне й є обставиною, що ускладнює виконання рішення про стягнення податкового боргу, суд погоджує висновок суд першої інстанції про розстрочення податкового боргу.
При цьому суд зауважує, що судом першої інстанції дотримано приписи частини п'ятої статті 378 КАС України щодо строку надання розстрочення виконання судового рішення.
Суд відхиляє доводи апелянта про не надання належної оцінки тому факту, що податковий борг виник не внаслідок раптових чи непередбачуваних обставин, а є наслідком несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань, починаючи з 2022 року, а відповідач мав достатньо часу для належного виконання своїх податкових обов'язків та запобігання виникненню значної суми боргу, адже хоча й ступінь вини відповідача у виникненні спору має враховуватися в силу частини четвертої статті 378 КАС України при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, проте ця обставина не має, на думку суду, вирішального значення при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення з урахуванням наявності іншої обставини, передбаченої частиною четвертою статті 378 КАС України щодо фізичної особи, - матеріальне становище такої особи.
Є цілком безпідставними доводи апелянта про те, що отримання відповідачем пенсії як єдиного джерела доходу само по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення, адже, як вказано вище, позивачем не надано доказів наявності у відповідача інших джерел доходу.
Також судом відхиляються аргументи апелянта про те, що розмір пенсії відповідача становить 12331,69 грн, що є достатнім для поступового погашення суми боргу, відсутності доказів наявності значних щомісячних витрат на утримання, лікування або іншого, а також про те, що розмір пенсії відповідача значно перевищує розмір прожиткового мінімуму, як цілком безпідставні.
З цього питання суд зауважує, що враховуючи розстрочення податкового боргу та установлення судом сплати щомісячно відповідачем у погашення податкового боргу по 6123,22 грн, а також відсутності іншого доходу, відповідач має сплачувати у погашення податкового боргу майже половину свого місячного доходу.
Суд визнає доречними доводи апелянта про те, що посилання суду першої інстанції на діючий в Україні воєнний стан як на підставу для розстрочення виконання рішення загальним та необґрунтованими у контексті конкретних обставин цієї справи, проте ця обставина не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення в цій справі.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в справі №160/1069/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в справі №160/1069/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 09 липня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов