03 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5696/24
Головуючий суддя І інстанції - Дегтярьова С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу виконавчого комітету Кропивницької міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 року в адміністративній справі №340/5696/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, в якому просив:
- скасувати рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради за №575 від 27.05.2024 р. про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів його дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради та виконавчий комітет Кропивницької міської ради повторно розглянути заяву та додані до такої заяви відповідні документи від імені ОСОБА_1 , та прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів його дитині - ОСОБА_2 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 27.05.2024 №575 "Про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів".
Зобов'язано виконавчий комітет Кропивницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Кропивницької міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірне рішення було прийнято у відповідності з приписами законодавства, оскільки дитина ОСОБА_2 народився у м. Кропивницькому після переміщення його батьків з м. Сєвєродонецька Луганської області. Вказано, що м. Кропивницький не включено до територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивач та його малолітня дитина є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
24.04.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання його сину - ОСОБА_2 статусу дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради прийнято рішення від 27.05.2024 р. №575 про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Не погодившись з правомірністю вказаного рішення відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення було прийнято відповідачем з порушенням приписів законодавства (не дотримано ст. 2 КАС України), що свідчить про необхідність його скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
Згідно зі статтею 4 Закону № 2402-III система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, підтримки виробництва дитячого харчування, у тому числі первинного виробництва, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди; створення умов для забезпечення наявності на ринку в достатній кількості дитячого харчування, що відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, у тому числі шляхом запровадження пільгового кредитування та/або оподаткування операторів ринку харчових продуктів, митного та/або тарифного регулювання.
Згідно ст. 30-1 Закону №2402-III, держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.
Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами.
У разі переміщення, у тому числі за кордон з метою евакуації під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні, дітей, зарахованих/влаштованих на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, влаштованих у сім'ю патронатних вихователів, керівники відповідних закладів, уповноважені ними працівники або інші особи, призначені органом опіки та піклування чи військовою адміністрацією/військово-цивільною адміністрацією за місцем розташування закладу, зокрема у разі усунення керівника або уповноваженого ним працівника від виконання обов'язків чи відсутності керівника або уповноваженого ним працівника, патронатні вихователі є законними представниками таких дітей (крім повноважень щодо вчинення від імені та в інтересах дитини правочинів, пов'язаних із житловими та майновими правами, надання згоди на усиновлення та зміну громадянства дитини) до повернення такої дитини в Україну або до її возз'єднання з сім'єю.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім'ї та дітей, здійснює заходи, спрямовані на возз'єднання дитини з сім'єю. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, здійснює заходи з встановлення місцезнаходження членів сім'ї дитини, сприяє пошукам, що здійснюються членами сім'ї, громадськими, благодійними, волонтерськими, гуманітарними організаціями та фондами, що беруть участь у возз'єднанні сімей.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, створюють умови для реабілітації у сфері охорони здоров'я, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.
Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів визначено Порядком надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268 (далі - Порядок №268).
Згідно п.п. 3 п. 2 Порядку 268 психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:
1) отримали поранення, контузію, каліцтво;
2) зазнали фізичного, сексуального насильства;
3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.
Пунктом 6 Порядку № 268 передбачено, що для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії таких документів:
свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
документа, що посвідчує особу заявника;
документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності);
паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (у разі наявності);
паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності);
витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності).
За обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються: висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг.
Пунктом 5 Порядку №268 установлено, що статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 10 Порядку №268 рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою "А"), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.
Як свідчать встановлені обставини справи, 24.04.2024 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо надання його дитині, ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а саме, через психологічну травму.
В свою чергу, 27.05.2024 р. відповідачем було прийнято рішення, яким відмовлено у наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
При цьому, зі змісту наведеного рішення видно, що в останньому не наведено причин та підстав для такої відмови, а зазначено лише посилання на акти законодавства шляхом їх перерахування, тобто рішення позбавлене мотивів та обґрунтувань, що суперечить приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Поряд з вказаним, що стосується посилань відповідача на те, що підставою для прийняття спірного рішення було встановлення факту народження дитини ОСОБА_2 у м. Кропивницькому після переміщення його батьків з м. Сєвєродонецька Луганської області в той час як м. Кропивницький не було включено до територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки наведені обґрунтування відсутні у спірному рішенні.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення та необхідності його скасування та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, тобто конкретизувати відповідні підстави, а не обмежуватись лише переліком нормативно-правових актів.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Кропивницької міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 року в адміністративній справі №340/5696/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко