09 липня 2025 р.Справа № 554/107/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Сініцин Е.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/107/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якому просила скасувати постанову 020 від 27.12.2024 про накладення штрафу, винесену начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 165-2 КУпАП.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2025 адміністративний позов задоволено.
Скасовано Постанову №020 від 27 грудня 2024 року винесену Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області, якою визнано винною заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 165-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду, що спірна постанова була складена відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач була належним чином повідомлена про розгляд справи. Положення КУпАП не передбачає обов'язкову присутність позивача при розгляді справи, якщо він був належно повідомлений. Позивач не подав доказів, що не отримував відповідних повідомлень. Зазначає також, що відповідач винесенням спірної постанови покладає на позивача пряму відповідальність, оскільки відповідачу, як контролюючому органу «представлено» та «запевнено», що позивач має такий обсяг повноважень, щоб перевірка взагалі відбулась з огляду на норми ч. 12 ст. 4 Закону № 877-V. Зауважує, що покладення прямої відповідальності контролюючим органом на позивача, у разі його незгоди, може бути підставою порушення питання про регресивну відповідальність, проте вже без участі відповідача, оскільки керівник у межах трудової та цивільної діяльності підприємства одноосібно визначає відповідальних осіб на вчинення правочинів від імені ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», і дане, питання не регулюється жодним актом законодавства, доступним у керуванні відповідачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 17.12.2024 відносно ОСОБА_1 був складений протокол №020 за ч. 1 ст. 165-2 КУпАП.
Позивачка повідомлялась про розгляд адміністративної справи завчасно 23.12.2024.
Начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області 27.12.2024 року винесена Постанова №020 відносно заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань та визнано ОСОБА_1 винною у адміністративному правопорушенні, передбаченого статтею 165-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 гривень.
Після винесення Постанови №020 від 27.12.2024 року, в той же день була направлена ОСОБА_1 і отримана позивачкою 31.12.2024 року.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, при винесенні постанови № 020 від 27.12.2024, не дотримано вимог ст. 283 КУпАП: обставини, установлені під час розгляду справи не відповідають дійсності; не зазначений нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення з посиланням на пункт, частину, статтю; не встановлений склад адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.165-2 КУпАП за вказаних в Постанові обставин, відповідно, постанова №020 від 27.12.2024 підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В ч. 2 ст. 9 КАС України закріплено - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.ст. 245, 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що заступником начальника Заїкіною Ю.С. та головним спеціалістом Валявською Ю.Г. відділу контролю за регульованими цінами Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за результатами позапланової перевірки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 17.12.2024 складено протокол №020 за ч. 1 ст. 165-2 КУпАП про те, що заступник генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» ОСОБА_1 допустила порушення законодавства про ціни і ціноутворення.
Також, начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області 27.12.2024 винесена постанова №020 відносно заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань та визнано ОСОБА_1 винною у адміністративному правопорушенні, передбаченого статтею 165-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 гривень.
Зі змісту постанови вбачається наступне: «..За результатами проведеної перевірки фактів викладених у зверненні фізичної особи встановлено наступне.
Рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», були встановлені двоставкові тарифи для споживачів підприємства.
Відповідно до примітки до Додатків 1-3 до рішення пленарного засідання сьомої позачергової сесії обласної ради восьмого скликання від 21.10.2021 № 286 зазначено, що відповідно до положень р. ІІІ Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр (далі - Меморандум) для розрахунків із кінцевими споживачами комунальних послуг (населення) тарифи встановлені цим рішенням, застосовувати після завершення опалювального періоду 2021/2022 рр.
Пунктом 2 р.III Меморандуму зафіксовано недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, встановлених уповноваженими органами, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/2021 рр.
Відповідно до Рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії за квітень 2021 року, за адресою: м. Полтава, вул. І. Банка, буд. 2, кв. 12, наданого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в ході перевірки, встановлено що на кінець опалювального періоду 2020/2021 застосовувався тариф в розмірі 1596,93 грн. за Гкал, з ПДВ встановлений постановою НКРЕКП від 10.12.2018 року № 1769.
Відповідно до рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії за грудень 2021 р. наданого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в ході перевірки, встановлено що в починаючи з грудня 2021 р. підприємство підвищило тарифи і почало застосовувати двоставкові тарифи встановлені постановою НКРЕКП від 30.11.2020 року № 2269 в розмірі умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії 79472,03 грн. за Гкал/год. з ПДВ та умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 1332,52 грн/Гкал (з ПДВ), замість тарифу в розмірі 1596,93 грн. за Гкал який застосовувався на кінець опалювального періоду 2020/2021.
Вказані дії є порушенням вимог рішення Полтавської обласної ради від 21.10.2021 №286…
...Виходячи з наведеного вище, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» при розрахунках зі споживачами за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води повинен застосовувати тарифи на рівні тарифів, які застосовувалися до споживачів станом на 24.02.2022 року, а саме: в розмірі 1596,93 грн. за Гкал, з ПДВ встановлений постановою НКРЕКП від 10.12.2018 року № 1769.
Адміністративними матеріалами повністю доведено вину заступника генерального директора з правових питань ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Рудницької Юлії Олександрівни в скоєнні правопорушення передбаченого ст.165-2 КУпАП.
Таким чином, заступником генерального директора з правових питань ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Рудницькою Юлією Олександрівною вчинено адміністративне правопорушення передбачене ст. 165-2 КУпАП..».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 165-2 КУпАП, порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 2 ст. 165-2 КУпАП, ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених в частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 165-2 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, на товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або товарів, що мають істотну соціальну значущість, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України, якщо ціна перевищила більше ніж у 1,2 раза рівень ціни, визначений Кабінетом Міністрів України на такий товар, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що формування, затвердження, порядок та умови застосування тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії і послугу з постачання гарячої води віднесено виключно до компетенції Полтавської обласної ради, відповідно до ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Отже, до повноважень ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не входить формування, затвердження, порядок та умови застосування тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії і послугу з постачання гарячої води.
Уповноважений орган, що встановлює тарифи - Полтавська обласна рада.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що до службових обов'язків заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань не входить питання встановлення умов та порядку застосування тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії і послугу з постачання гарячої води.
Тобто, заступник генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ст. 165-2 КУпАП за зазначених в постанові №020 від 27.12.2024 обставин.
Наказом в.о. генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 02.08.2024 № 391 ос, підтверджується, що ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань з 02 серпня 2024 року.
Відповідач в постанові № 020 зазначив, що підприємство підвищило тарифи з грудня 2021 року, а ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань з 02 серпня 2024 року, тобто, підвищення тарифів відбулося до призначення позивача на посаду.
Згідно зі ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Колегія суддів відмічає, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не має права на формування, затвердження, порядок та умови застосування тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії і послугу з постачання гарячої води, а також те, що ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань з 02 серпня 2024 року, тобто, підвищення тарифів відбулося до призначення позивача на посаду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 165-2 КУпАП за вказаних в протоколі та постанові обставин.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити, крім іншого, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Проте всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, в спірній постанові відповідачем - суб'єктом владних повноважень, при її винесенні не дотримано вимог ст.283 КУпАП: обставини, установлені під час розгляду справи не відповідають дійсності; не зазначений нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення з посиланням на пункт, частину, статтю; не встановлений склад адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.165-2 КУпАП за вказаних в протоколі та постанові обставин.
Також, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-2 КУпАП, а тому постанова №020 від 27.12.2024 винесена відносно заступника генерального директора ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з правових питань ОСОБА_1 , за якою її визнано винною у адміністративному правопорушенні, передбаченого статтею 165-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закриттю.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.03.2025 по справі №554/107/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич