07 липня 2025 р. Справа № 440/1363/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 11.04.25 по справі № 440/1363/25
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі по тексту - Виконком ЛМР, відповідач), в якому просив суд:
1) визнати протиправними дії виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, адреса: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, код ЄДРПОУ 04057439, щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
2) скасувати рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради №261 від 27 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
3) зобов'язати виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, код ЄДРПОУ 04057439, взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій Виконкому ЛМР, які полягають у відмові у взятті ОСОБА_1 на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки висновок відповідача про штучне погіршення позивачем житлових умов є таким, що не відповідає дійсності.
Пояснив, що приймаючи рішення про відмову у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, відповідач не врахував, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності позивачу та його брату, що унеможливлює її розподіл без висновку експерта. Крім того, після спадкодавця залишилась значна заборгованість, у зв'язку із чим на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді арешту, що протиправно залишено поза увагою Виконкому ЛМР.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі № 440/1363/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 04057439) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 440/1363/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на ненадання судом першої інстанції жодної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема з приводу того, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном позивача та його брата, що унеможливлює її розподіл.
Крім того, вважав необґрунтованим і покликання суду першої інстанції на положення пункту 6 Постанови виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професіональних спілок від 25.12.1984 № 510, яким установлено мінімальний розмір житлової площі на кожного члена сім'ї для прийняття потребуючих в поліпшенні житлових умов громадян на квартирний облік у розмірі 6 кв. м, як таке, що суперечить положенням статті 47 Житлового кодексу України, відповідно до якої, норма житлової площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Так само, залишено і поза увагою факт наявності на квартирі АДРЕСА_1 обтяжень, без наведення відповідних мотивів відхилення таких доводів позивача.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 17), є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 15 серпня 2024 року (зворот а.с. 12).
ОСОБА_1 встановлено першу "А" групу інвалідності безтерміново у зв'язку із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 604553, виданою 01.01.2024 (а.с. 12).
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням, виданим Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району 27 березня 2024 року (зворот а.с. 11).
22.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до міського голови Лубенської міської ради Грицаєнка О.П. із заявою про прийняття на квартирний облік (вх. №Г01-68/469 від 23.10.2024), у якій просив прийняти його на квартирний облік для одержання житлової площі, а також включити в списки на позачергове отримання житлового приміщення, як особу з інвалідністю внаслідок захисту національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, пов'язане із захистом Батьківщини.
У заяві позивачем зазначено, що він не працює за станом здоров'я, проживає та прописаний з 29.02.2024 у батьків дружини за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира складається з однієї кімнати житловою площею 16,2 (без кухні) з комунальними вигодами, власником особового рахунку є батько дружини ОСОБА_2 . Користуючись пільгою, як особа з інвалідністю І А групи - посвідчення про інвалідність (ветеран) НОМЕР_4 . Склад членів сім'ї, які разом з позивачем зараховуються на облік: 1) ОСОБА_3 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає з 05.11.1992; 2) ОСОБА_4 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з 22.11.1992 (зворот а.с. 41, а.с. 42).
До цієї заяви позивачем було додано такі документи: копія витягу з технічного паспорту квартири (зворот а.с. 42, а.с. 43); довідку про склад сім'ї №502 від 18.10.2024 (зворот а.с. 43); копію посвідчення ветерана війни-особи з інвалідністю внаслідок війни, серії НОМЕР_4 (а.с. 44); витяг з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 (зворот а.с. 44); витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 (а.с. 45); довідку №2170/14.1-04 від 18.12.2024 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 (зворот а.с. 45); копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (а.с. 46); копію картки платника податків ОСОБА_3 (зворот а.с. 46); копію картки платника податків ОСОБА_4 (а.с. 47); копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 (зворот а.с. 47); копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 (а.с. 48); копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 05.08.2017 (зворот а.с. 48); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 26.11.2019 (а.с. 49); копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №604553, виданої 01.01.2024 (зворот а.с. 49); копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1907 від 02.08.2024 (а.с. 50); копію свідоцтва про хворобу №709 (а.с. 51); копію довідки військово-лікарської комісії №710 від 02.08.2024 (а.с. 52); копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 1636 від 01.03.2024 (зворот а.с. 52, а.с. 53); копію довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 10642 від 18.06.2023 (зворот а.с. 53); довідку військової частини НОМЕР_2 про забезпечення житлом № 29093 від 12.09.2024 (а.с. 54).
Листом виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 30.10.2024 № Г01-68/465 ОСОБА_1 повідомлено, що заява буде розглянута на найближчому засіданні громадської комісії з житлових питань з подальшим винесенням на засідання виконавчого комітету Лубенської міської ради. На засідання вищезазначеної комісії ОСОБА_1 буде викликано завчасно. Також повідомлено, що з метою повного та всебічного розгляду заяви про взяття на квартирний облік, рекомендовано ОСОБА_1 в найближчий час надати на адресу виконкому Лубенської міськради наступні документи:
1) довідку про кількість зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 ;
2) довідку КП "Лубенське МБТІ" про відсутність у заявника і членів його сім'ї житла на правах особистої власності;
3) деталізовану інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно на кожного члена сім'ї (відділ державної реєстрації) (зворот а.с. 54).
Згідно з витягом з протоколу № 8 засідання громадської комісії з житлових питань від 19.11.2024 (а.с. 16) громадською комісією з житлових питань 19.11.2024 розглянуто заяву про прийняття на квартирний облік ОСОБА_1 та встановлено, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.04.2024 виявлено факт припинення речового права на кв. АДРЕСА_1 з 28.03.2024, загальною площею 64,9 кв. м., житловою площею 40,9 кв. м., що перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.11.2024 ОСОБА_1 28.03.2024 припинено право власності на квартиру, яка перебувала на праві спільної часткової власності з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 кв. м., житловою площею 40,9 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину на дану квартиру, розмір частки ОСОБА_1 становив 1/2. Таким чином, у власності ОСОБА_1 була частка житлової площі у розмірі 20,45 кв.м., яку він відчужив 28.03.2024. Сім'я ОСОБА_1 складається з трьох осіб і розмір житлової площі, яка була відчужена (20,45 кв.м / 3 осіб = 6,81 кв.м.) перевищує мінімальний розмір житлової площі при прийнятті громадян на квартирний облік по Полтавській області згідно з постановою виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професіональних спілок від 25.12.1984 № 510 (6 кв.м. на одну особу).
З огляду на дану інформацію, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 штучно погіршив житлові умови шляхом відчуження достатнього за розміром для проживання житла та рекомендувала виконавчому комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області відмовити у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , 1994 р.н., склад сім'ї - три особи, на підставі статті 35 Житлового кодексу України, пункту 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470.
27.11.2024 виконавчим комітетом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області прийнято рішення "Про відмову у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов" № 261, яким вирішено відмовити у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 , 1994 р.н., склад сім'ї - три особи, на підставі статті 35 Житлового кодексу України, пункту 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (а.с. 15).
Вказане рішення вмотивовано тим, що за результатом розгляду встановлено, що ОСОБА_1 28.03.2024 припинено право власності на квартиру, яка належала йому на праві часткової спільної власності за розміром житлової площі (20,45 кв.м), що перевищує мінімальний розмір житлової площі при прийнятті громадян на квартирний облік по Полтавській області згідно з постановою виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професіональних спілок від 25.12.1984 № 510 (6 кв.м). У зв'язку з відчуженням житла, достатнього за розміром для проживання сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з трьох осіб, заявник штучно погіршив житлові умови. Зазначено, що відповідно до статті 35 Житлового кодексу України, пункту 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Позивач не погодився з рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.11.2024 №261 "Про відмову у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов" та з діями відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у взятті ОСОБА_1 на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов та відсутність підстав для скасування спірного рішення, оскільки в силу положень статті 35 Житлового кодексу України, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку) не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Суд критично оцінив доводи позивача з посиланням на приписи статті 47 Житлового кодексу України, згідно якої норма жилої площі в Україні, яка відповідно до частини 1 статті 48 Житлового кодексу України надається громадянам встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, так як спір між сторонами у цій справі виник не щодо надання позивачу приміщення, а щодо постановки позивача на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, якими в свою чергу визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче 6 кв.м. на кожного члена сім'ї.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Схожі за змістом положення містяться у статті 1 Житлового кодексу України, відповідно до якої, відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно із статтею 31 Житлового кодексу України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
В силу статті 36 Житлового кодексу України, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45, 46 ЖК України.
Так, зокрема, відповідно до статті 45 Житлового кодексу України, у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов:
сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;
Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;
особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством України порядку;
особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;
особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту;
особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп та особам з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам);
сім'ям при народженні близнят;
вчителям та іншим педагогічним працівникам закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти.
Законодавством України право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.
У розумінні статті 46 Житлового кодексу України, поза чергою жиле приміщення надається:
особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;
особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.
Таким чином, виходячи зі змісту наведених вище положень, у першу чергу жилі приміщення надаються, зокрема, потребуючим поліпшення житлових умов особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому в установленому законодавством Союзу РСР порядку та інвалідам І і ІІ груп з числа військовослужбовців.
При цьому, вказане право на отримання житла поза чергою учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, також закріплено у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій, а відтак, у розумінні статті 45 Житлового кодексу України, є особою, яка забезпечується у першу чергу жилих приміщенням, як така, що потребує поліпшення житлових умов за наявності ознак незабезпеченості житлом.
При цьому, факту забезпечення житловим приміщенням передує постановка такої особи на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до статті 60 Житлового кодексу України, правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок.
Постановою Верховного Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції (888-09) і законам України.
Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" відповідно до статті 60 Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ) затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, та введено їх у дію з 1 січня 1985 року (далі по тексту - Правила № 470).
Відповідно до пункту 13 Правил № 470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ).
Пунктом 6 Постанови виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професіональних спілок від 25.12.1984 № 510 установлено, що мінімальний розмір жилої площі в області 6 кв.м. на кожного члена сім'ї для прийняття потребуючих в поліпшенні житлових умов громадян на квартирний облік.
Отже, потребуючими поліпшення житлових умов у Полтавській області визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче 6 кв.м. на кожного члена сім'ї.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач звернувся до Виконкому ЛМР із заявою про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у задоволенні якої було відмовлено з огляду на штучне погіршення ОСОБА_1 житлових умов.
Так, в силу положень статті 35 Житлового кодексу України, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину від 03 жовтня 2023 року (спадкова справа № 349/2021) ОСОБА_1 належала 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., що була відчужена ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 28.03.2024, індексний номер рішення 72305105 (а.с. 58, зворот а.с. 59, а.с. 60).
Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.10.2023, зареєстровано в реєстрі за № 677, видано ОСОБА_1 на 1/2 частку спадкового майна: квартиру номер АДРЕСА_1 , загальна площа якої в цілому становить 64,9 кв.м., житлова площа - 40,9 кв.м. (а.с. 58).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.10.2023 зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., підстава - свідоцтво про право на спадщину №677 від 03.10.2023 (зворот а.с. 59, а.с. 60).
Отже, у приватній власності ОСОБА_1 у спільній частковій власності знаходилася 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., яка у подальшому була ним відчужена.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що вказана квартира є спільною сумісною власністю, що унеможливлює її поділ, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, така квартира перебувала у спільній частковій власності із розподілом на частки (1/2) до її продажу власниками 28.03.2024, одним з яких був позивач.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про наявність обтяжень на квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., колегія суддів зауважує, що будь-яких відомостей про те, що накладення арешту на таку квартиру унеможливило фактичне проживання у ній, матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання в апеляційній скарзі на приписи статті 47 Житлового кодексу України у контексті визначення норми жилої площі в Україні в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, оскільки встановлена статтею 47 Житлового кодексу України норма житлової площі застосовується при наданні особі приміщення, а не при постановці на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що мало місце у спірних правовідносинах.
З огляду на вказане, оскільки площа частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 частку якої позивачем отримано у спадок була достатньою за розміром для проживання трьох осіб (20,45 кв.м / 3 осіб = 6,81 кв.м.), однак, ОСОБА_1 самостійно відчужив наявне на праві спільної часткової власності житлове приміщення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.11.2024 №261 "Про відмову у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов" та не вбачає підстав для його скасування.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі № 440/1363/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій