07 липня 2025 р. Справа № 440/2799/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 09.04.25 по справі № 440/2799/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350005389 від 30 грудня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2024 року про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.09.1983 року, а також періодів з 1983 по 1989 роки, з 1992 по 1993 роки, з 1994 по 1998 роки згідно архівних довідок №245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 року, виданих Комунальним закладом «Машівський трудовий архів» Машівської селищної ради Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №164350005389 від 30 грудня 2024 року про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності з мотивів відсутності необхідного страхового стажу та неможливості зарахування періодів роботи відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.09.1983 через неправильне зазначення прізвища, імені та по-батькові, а також відповідно до архівних довідок №245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 внаслідок відсутності номеру та дати наказу, оскільки вказані неточності виникли не з вини ОСОБА_1 , а тому допущені посадовими особами підприємства формальні помилки при складенні документів не можуть позбавляти особу конституційного права на пенсійне забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 440/2799/25 Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350005389 від 30.12.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.09.1983, період роботи з 23.08.1983 по 20.08.1994, з 29.08.1994 по 31.12.1998 з урахуванням архівних довідок Комунального закладу "Машівський трудовий архів" Машівської селищної ради Полтавської області № 245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.12.2024 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року по справі № 440/2799/25 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, його страховий стаж становив 02 роки 0 місяців 26 днів, що у розумінні статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. В свою чергу, зарахування періодів роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.09.1983 та архівних довідок Комунального закладу "Машівський трудовий архів" Машівської селищної ради Полтавської області № 245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 є неможливим, позаяк у трудовій книжці невірно зазначено прізвище, ім'я та по-батькові заявника, а у архівних довідках не зазначені номери наказів та їх дати.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 наполягав, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Працівник же не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2024 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та пакетом документів.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №164350005389 від 31 грудня 2024 року про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи відповідно до трудової книжки колгоспника від 10.09.1983 НОМЕР_1 , оскільки запис внесений з порушенням Інструкції № 162 від 20.06.1974 «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях».
При заповненні на першій сторінці передбачено дата народження: число, місяць, рік, даний запис зроблено неналежним чином - зазначено не повну дату народження (1968) та її виправлення.
У довідці від 24.12.2024 № 245/01-11/3 період з 1983 року по 1989 рік не взято до уваги у зв'язку з тим, що у документі зазначено не повне по-батькові або зазначено тільки прізвище та ім'я (так у документі). У довідках від 24.12.2024 № 245/01-11/1 за період з 1992 року по 1993 рік, № 245/01-11/2 за період з 1994 року по 1998 рік, не зазначені номери та дати наказів про працевлаштування та звільнення з роботи. Для підтвердження необхідно надати первинні документи (накази про прийняття та звільнення з роботи) або довідки про нарахування заробітної плати помісячно, підтвердженими первинними документами за певні періоди.
Відповідно до архівної довідки від 24.12.2024 № 245/01-11/4, виданої Машівським трудовим архівом, період з 1983 року по 1989 рік не взято до уваги у зв'язку з тим, що у документі зазначено не повне по-батькові або зазначено тільки прізвище та ім'я (так у документі).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350005389 від 30.12.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності підстав для зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду роботи з 22.08.1983 по 20.08.1994, з 29.08.1994 по 31.12.1998, що дає право на пенсію по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для призначення пенсії по інвалідності, суд вважав, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 30.01.2024 з урахуванням висновків суду, що зумовило часткове задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів виходить з такого.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV через неврахування окремих періодів роботи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності (26.12.2024) досягнув 59 років. Відтак, необхідний страховий стаж позивача для призначення пенсії по інвалідності повинен становити 14 років.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310).
Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.
Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться:
відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі;
відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;
відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Судом апеляційної інстанції дослідивши трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.09.1983 встановлено, що у період з 22.08.1983 по 20.08.1994 позивач був членом колгоспу "Жовтень";
- з 29.08.1994 по 14.11.1996 позивач був членом агрооб'єднання "Україна" Машівського району Полтавської області;
- з 14.11.1996 по 12.02.2000 був членом КСП "Дмитрівка".
Також у вказаній трудовій книжці зазначено відомості про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, вказаною трудовою книжкою у повному обсязі підтверджується трудова зайнятість ОСОБА_1 у спірні періоди.
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи довідок №245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 року, виданих Комунальним закладом «Машівський трудовий архів» Машівської селищної ради Полтавської області, позивач:
У 1992 році відпрацював 67 людино-днів, нараховано коштів 23400;
У 1993 році відпрацював 264 людино-днів, нараховано коштів 570404;
У 1994 році відпрацював 109 людино-днів, нараховано коштів 7764400;
У 1995 році відпрацював 281 людино-днів, нараховано коштів 100416000;
У 1996 році відпрацював 271 людино-днів, нараховано коштів 1583,80;
У 1997 році відпрацював 306 людино-днів, нараховано коштів 1269,42;
У 1998 році відпрацював 194 людино-днів, нараховано коштів 669,87.
Також вказані довідки містять відомості про те, що вони видані та підставі Ф-37, ОП-0, книг № 8, ст. 54, книг № 130, ст. 135, спр. 1983-1989.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо зазначення у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 дати народження позивача у повному обсязі (лише рік), колегія суддів зауважує, що сукупність інших наданих ОСОБА_1 документів у повному обсязі дає змогу встановити день та місяць його народження. В свою чергу, відмова у зарахуванні таких періодів трудової діяльності з наведених підстав є нічим іншим, як створення позивачу штучних перешкод у отриманні конституційної гарантії в вигляді пенсійного забезпечення.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на неможливість зарахування періодів трудової діяльності позивача згідно з вказаними вище архівними довідками, оскільки такі періоди містяться у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
До того ж, зазначення у довідці № 245/01-11/3 від 24.12.2024 імені «Чорногуз Василь» та « ОСОБА_1 » жодним чином не спростовує можливість встановити особу позивача - ОСОБА_1 .
Так само, відсутність у довідках № 245/01-11/1, № 245/01-11/2 номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, за наявності у таких документах покликань на первинні документи, на підставі яких вони видані, не спростовує трудову діяльність позивача у спірні періоди.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а відтак, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
Беручи до уваги, що трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено його зайнятість на роботах, які дають право на призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою.
Таким чином, зважаючи на відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 10.09.1983 року, а також періодів з 1983 по 1989 роки, з 1992 по 1993 роки, з 1994 по 1998 роки згідно з архівними довідками №245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 року, виданих Комунальним закладом «Машівський трудовий архів» Машівської селищної ради Полтавської області, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування таких періодів до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії по інвалідності, та, як наслідок неправомірності відмови пенсійного органу у такому зарахуванні.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки доданим до заяви документам та за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.09.1983, період роботи з 23.08.1983 по 20.08.1994, з 29.08.1994 по 31.12.1998 з урахуванням архівних довідок Комунального закладу "Машівський трудовий архів" Машівської селищної ради Полтавської області № 245/01-11/1, №245/01-11/2, №245/01-11/3 від 24.12.2024 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.12.2024 з урахуванням висновків суду.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 440/2799/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій