09 липня 2025 року справа №200/7403/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 р. у справі № 200/7403/24 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за періоди проходження військової служби з 14.09.2021 по 31.12.2022 (включно), з 01.01.2024 по 09.04.2024 (включно), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 14.09.2021 по 31.12.2022 (включно), з 01.01.2024 по 09.04.2024 (включно), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні позивачу розміру підйомної допомоги, виплаченої в 2021 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2022 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2021-2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2021 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2022 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2021-2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) у не нарахуванні та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4002,83 грн. на місяць за період з 14.09.2021 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4002,83 грн. на місяць за період з 14.09.2021 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення за визначений період, а також перерахувати за період з 14.09.2021 по 31.12.2022 року усе грошове забезпечення виплачене ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), яке розраховується із включенням до його складу індексації грошового забезпечення та провести виплату із врахуванням вже виплачених сум, з урахуванням висновків суду по цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Позивач, частково не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами, зокрема, про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації- різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 включно та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 включно.
Відповідно до п. 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема: Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»(Відомості Верховної Ради України, 2003р., №15, ст.111 із наступними змінами).
Таким чином, з 01.01.2023 в умовах дії воєнного стану обмежено право громадян на індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).
Отже, позивач погоджується з тим, що не нарахування і не виплата відповідачем індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023 є правомірним та не є спірним відповідно до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 09 листопада 2023 року №3460- ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» подібних положень щодо зупинення дії Закону № 1282 - не містить. Як наслідок, з 01 січня 2024 року Закон № 1282 відновив свою дію.
Поряд із цим, відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.
Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як нормативно -правового акта, який має вищу юридичну силу.
Позивач погоджується з тим, що у відповідача не було правових підстав для нарахування йому саме «поточної» індексації, про що позивачем було зазначено у позовній заяві (у контексті правовідносини щодо нарахування і виплати Позивачу поточної індексації в період з 01.01.2024 року по 21.06.2024 року не є спірними), проте позивач мав право індексації-різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 включно.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 дійшов до висновку щодо права військовослужбовців на отримання індексації- різниці в період з 01.03.2018 по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078:
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування скарги зазначено, що системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що саме у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.
Індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з умови перебування на тій же посаді.
Позивач в період проходження військової служби у військовій частини НОМЕР_1 і у вказаний період Кабінет Міністрів України не встановлював нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, позивач не має права на отримання індексації-різниці за період військової служби у військовій частини НОМЕР_1 .
Вважаємо, що позовні вимоги про перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення є похідними від вимоги про нарахування та виплату індексацію-різницю, і з вищенаведених підстав також є необґрунтованими.
За таких обставин, можна дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Також скаржник посилається на пропуск строку на звернення позивача з позовом.
З урахуванням правових норм, тримісячний строк звернення до суду після закінчення карантину розпочався з 01.07.2023 року. У суд з даним позовом позивач звернувся лише 22.10.2024 року.
Тобто, про розмір належних сум грошового забезпечення позивач мав знати щоразу при його отриманні, а щодо остаточного розрахунку на день переведення - з 09.04.2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 виданим Управлінням особового складу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2016.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2021 №255, позивача з 10.09.2021 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії військового квитка позивача серії НОМЕР_5 виданого від 12.03.2015, позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 з 14.09.2021.
Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 №105, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.04.2024.
З копії довідки про доходи позивача з вересня 2021 по квітень 2024 року виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 31.10.2024 року №803, вбачається, що за вищенаведений період позивачу відповідачем було виплачено індексації грошового забезпечення: вересень 2021 року - 306,02 грн.; жовтень 2021 року - 540,03 грн.; листопад 2021 року - 540,03 грн.; грудень 2021 року - 563,29 грн.; січень 2022 року - 563,19 грн.; лютий 2022 року - 672,35 грн.; березень 2022 року - 672,35 грн.; квітень 2022 року - 672,35 грн.; травень 2022 року - 913,01 грн.; червень 2022 року - 1017,21 грн.; липень 2022 року - 1066,00 грн.; серпень 2022 року - 1281,80 грн.; вересень 2022 року - 1281,80 грн.; жовтень 2022 року - 1281,80 грн.; листопад 2022 року - 1424,80 грн.; грудень 2022 року - 1470,23 грн.; з січня 2023 по дату звільнення 09.04.2024 року - 0,00 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення від 31.10.2024 № 803ФС, позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з вересня 2021 по квітень 2024 року на загальну суму 14 266,76 гривень.
З копії Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 року №105 судом встановлено, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивачу не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як визначено абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
При визначені розміру індексації визначальним є встановлення місяця підвищення доходу.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу (в редакції чинній до 01 грудня 2015 року). Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації( п.10-2 Порядку 1078).
Абзац пункту 10-1 Порядку № 1078 застосований в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, яка була чинна до 01 грудня 2015 року.
Отже, порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - «Постанова №1013»).
Цією постановою були внесені зміни до Порядку №1078.
Після 01 грудня 2015 року до Порядку № 1078 внесено зміни та, зокрема, змінено редакцію пункту 10-2, згідно з яким змінилися правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для працівників.
Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Отже, за новим правилом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
На підставі пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції з 01 грудня 2015 року, висновується, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отож, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Згідно з п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: "Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".
При цьому, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
03 листопада 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, якою внесено зміни до постанови № 704. Згідно з вказаною постановою затверджено з 01 жовтня 2020 року нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів, тобто відбулось наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, які діяли з березня 2018 року.
Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 березня 2018 року.
При цьому, аналіз пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704, якими змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
Порядок № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набула чинності 15.03.2018), не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21.
При цьому, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11404/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21.
У даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Тобто, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Колегія суддів наголошує, що відповідач не спростовує той факт, що при визначенні права позивача на індексацію та її розрахунку за спірний період ним не застосовано положення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Отже, для вирішення заявлених позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому у лютого та березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/12968/21, від 05 лютого 2024 року у справі № 360/383/23 із подібними правовідносинами.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
При цьому, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яка не має разового характеру, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі № 520/8887/2020.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Як зазначалось, відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Колегія суддів зазначає, що сторонами не спростовується розрахунки сум індексації-різниці здійсненні судом першої інстанції та суми визначені ним. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в цій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Щодо права позивача на отримання суми індексації-різниці за 2024 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 дійсно передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо «поточної індексації», то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Порядок № 1078 такого поняття не містить. Указаний термін закріплено у Додатку 4 до Порядку № 1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року, де було наведено приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078 поняття «фіксованої» суми індексації не використовується.
Водночас з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексація» як різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 та від 14 вересня 2023 року у справі № 120/8306/22.
Отже, «поточна» індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А «індексація-різниця» - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.
Суд наголошує, що предметом позову у ній є саме питання розрахунку фіксованої щомісячної індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2014 року.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач має право на виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 включно.
Матеріали справи свідчать, що позивачу не було нараховано фіксованої індексації (індексації-різниці) за спірні періоди, докази нарахування та виплати позивачу фіксованої суми індексації, визначеної як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу позивача, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення виплаченого позивачу, яке розраховується із включенням до його складу індексації грошового забезпечення та провести виплату із врахуванням вже виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
При цьому, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Так, за приписами законодавства індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
У постановах від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 09.06.2022 року у справі № 822/503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа №620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17) зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17,
Отже, відповідні суми які виплачені позивачу мали розраховуватися відповідачем з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Щодо пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та звільнення позивача, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 у подібних правовідносинах дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
З огляду на вказане, оскільки спірні правовідносини виникли на час дії статті 233 КЗпП України в редакції як до 19 липня 2022 року так і після, позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами до 19 липня 2022 року.
Також, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, якою Кодекс був доповнений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 3 0.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статті 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено. Карантин скасований на всій території України з 1 липня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
З огляду на вказане, стосовно спірних правовідносин за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 строк звернення до суду також не обмежувався будь-яким терміном.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року по справі № 280/6779/22.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
З огляду на вказане, позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами з 19.07.2022 по 31.12.2022.
Щодо позовних вимог в частині виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 включно, колегія суддів зазначає.
Підставою для поновлення строку на звернення до суду можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №460/14618/21 суд дійшов до висновку, що факт перебування на військовій службі, що підтверджується відповідною заявою, є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. У зазначеній ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, а також зважаючи на те, що позивач з 18.04.2021 та дотепер перебуває на військовій службі, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Виходячи з висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15,07.2022 у справі №460/14618/21 можна констатувати, що для підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду є достатнім факт проходження військової служби позивачем, що підтверджується довідкою про період проходження служби, або військовим квитком, або іншими документами, що підтверджують факт перебування на військовій службі.
Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.04.2024. З позовом звернувся 22.10.2024.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року справа № 460/21394/23 зазначив, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Верховний Суд у цій постанові зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Судова палата вважала у цьому рішенні обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачала, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов'язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (розрахунок та нараховані суми).
Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин.
Отже, на думку суду наявні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Суд також вважав за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 560/6732/22.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню у відповідній частині, з прийняттям нової постанови у цій частині про задоволення вимог.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 р. у справі № 200/7403/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) у не нарахуванні та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4002,83 грн. на місяць за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4002,83 грн. на місяць за період з 01.01.2024 по 09.04.2024, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078, а також перерахувати за період з 01.01.2024 по 09.04.2024 грошове забезпечення виплачене ОСОБА_1 , яке розраховується із включенням до його складу індексації грошового забезпечення та провести виплату із врахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 р. у справі № 200/7403/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений та підписаний 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко