09 липня 2025 року справа №200/5847/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 р. у справі № 200/5847/21 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( далі- позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
- зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 200/5847/21 повернуто апелянту.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №200/5847/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області пенсійних виплат за період з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в сумі 15662,10 грн.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, протягом 3,5 років з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі, не виконав судове рішення в частині виплати заборгованості з пенсії, нарахованої за період з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в сумі 15662,10 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 200/5847/21, замінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №200/5847/21 виплату ОСОБА_1 пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, шляхом стягнення суми нарахованої пенсії з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсійні виплати в розмірі 15 662 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 10 (десять) копійок».
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити судове рішення про задоволення заяви.
В скарзі зазначає, зокрема, що виплата доплати за рішенням суду за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в сумі 15662 гривні 10 копійок в силу положень статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України як єдиного безальтернативного джерела фінансування - поза межами бюджетних асигнувань поточного року. Головне управління не відмовляється виплачувати позивачу суму нарахованої заборгованості у відповідності до рішення суду. Разом з тим, бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році.
Кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року 31-2.
11 жовтня 2024 року постановою № 1156 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, яким на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн. гривень, які використано в повному обсязі.
Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19 листопада 2020 року включно.
Щодо суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2025 рік, вона буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено.
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління.
Головне управління рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року по справі №200/5847/21 виконало в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства.
Зобов'язання Головного управління вчинити певні дії з перерахунку та виплати пенсії і стягнення з суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання Головного управління вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум заборгованості з пенсійних виплат не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, тобто неможливо змінити спосіб та порядок виконання рішення суду адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №200/5847/21.
Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсійних виплат, які належать позивачу, не є власністю Головного управління, та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Оскільки виконання рішення суду у справі №200/5847/21 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу захисту. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення, не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат Позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат на погашення заборгованості з пенсійних виплат, то Головне управління вважає безпідставними аргументи Позивача, наведені в його клопотанні, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18.
У Головному управлінні Відсутні рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби України, що, в свою чергу, унеможливить виконання вказаного судового рішення.
Від позивача надійшов відзив на каргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без зміню.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 200/5847/21 повернуто апелянту.
12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист.
Листом ГУ ПФУ від 24.11.2021 № 18924-19358/М-15/8-0500/21 позивачу повідомлено про те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/5847/21 від 16.06.2021 виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства. Зазначено, що нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення з урахуванням виплачених сум склала 15662,10 грн. роз'яснено, що нарахована сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, з 19.12.2024 положення частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок та нарахування відповідної виплати (пенсії), що підлягає виплаті позивачу, а також повідомлено про необхідність виділення нарахованої суми коштів для виконання судового рішення.
Отже, станом на час вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, як в суді першої, так і апеляційної інстанції рішення суду, не виконано відповідачем в повному обсязі, нарахована заборгованість позивачеві не виплачена.
Колегія суддів звертає увагу, що з 19.12.2024 положення ст. 378 КАС України чітко визначають, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у даній справі на стягнення з такого суб'єкта владних повноважень належних позивачу виплат.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 р. у справі № 200/5847/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєва
Судді: Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар