09 липня 2025 року справа №200/8225/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі № 200/8225/24 (головуючий І інстанції Куденков К.О. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 31.07.2024 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати зарахувати до пільгового стажу роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005, з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007;
- зобов'язати зарахувати до пільгового стажу роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 04.09.2023, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
- зобов'язати призначити пенсію з 10 березня 2024 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Судом визначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: заяву ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення та додані до неї документи; рішення від 31.07.2024 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії; Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форма ОК-5 і Форма ОК-7; а також форму РС-право розрахунок стажу ОСОБА_1 та всі документи, які були або мали бути враховані при прийнятті цього рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції.
В обґрунтування скарги зазначено, що судом невірно встановлено предмет, та підставу позову у справі 280/2999/24, та даній справі.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 280/2999/24 в рамках покладених зобов'язань судом виконано в повному обсязі, а тому рішення від 31.07.2024 № 057250004474 хоч і прийняте після повторного перегляду заяви про призначення пенсії, але не містить будь яких порушень які свідчать про те, що воно прийняте за результатами неналежного виконання рішення по справі №280/2999/24, а тому підстав для звернення у порядку, встановленому ст. 287 КАС України та ст. 382 КАС України не має, а наявний інший спір з інших підстав.
Так підставою для звернення до суду у справі № 280/2999/24 було рішення від 15.03.2024 року № 057250004474 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не було враховано періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005 (предмет спору), що було встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року.
Скаржник зазначає, що суд у цьому рішенні, дійшов до висновку, що оскільки не є спірним питанням, в оскаржуваному позивачем рішенні, роботи позивача на провідних посадах більше 10 років та його право на розрахунок його пільгового стажу роботи із застосуванням роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є передчасними.
Тобто судом, було встановлено відсутність спору, що до наявності роботи позивача на провідних посадах, та передчасність вимог про застосування роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8.
У даній справі підстава звернення до суду є рішення від 31.07.2024 № 057250004474 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з якого вбачається, що до пільгового стажу роботи враховано усі періоди роботи, які зобов'язав суд рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, але під час повторного розгляду справи відповідачем не надано оцінки наявності періодів роботи на провідних професіях та професіях передбачених списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 та жоден з цих періодів не враховано окрім стажу роботи за Списком № 1 до відповідного стажу роботи за іншими списками робіт, або до робіт на провідних професіях, а також не вирішувалося питання, щодо розрахунку його стажу роботи на провідних посадах відповідно до роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8 (предмет спору), що зобов'язаний був зробити незалежно від наявності судового рішення.
З наведеного вбачається, що предмет та підстава позову у справі № 280/2999/24, та даній справі є різними, а тому підстав для закриття провадження у справі у суду не було.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач звернувся до Селидовського ОУПФУ із заявою в червні 2022 року про призначення пенсії за віком (а.с. 87, 100).
Рішенням ГУПФУ у Хмельницькій області від 14.06.2022 № 057250004474 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 07.06.2022 року. Пенсійний вік визначений частиною третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - незалежно від віку. Вік позивача 45 років 11 місяців 5 днів. Необхідний пільговий стаж роботи працівником, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди, та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії становить не менше 25 років. Пільговий стаж роботи позивача - відсутній. Страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно із записами трудової книжки від 23.12.1994 серії НОМЕР_1 на сторінках 6-7, оскільки записи не читабельні. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно із записами трудової книжки від 23.12.1994 серії НОМЕР_1 на сторінках 6-7, необхідно надати чітку скановану копію документа або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами на підставі первинних документів за час виконання робіт. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно із записами трудової книжки від 23.12.1994 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні документи про повну зайнятість впродовж робочого дня на підземних роботах, пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Для зарахування до пільгового стажу періодів роботи згідно із записами трудової книжки від 23.12.1994 серії НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж згідно із Додатком 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, зайнятість повний чи не повний робочий день, відпусток без збереження заробітної плати, участь у страйках та прогулів. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 03.07.2041 року (відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (а.с. 101).
Згідно записів № 2-10, 18-21, 27-49, 53-56 трудової книжки від 23.12.1994 серії НОМЕР_1 позивач: з 03.01.1994 по 22.02.1994 проходив виробничу практику учнем гірника на поверхні в шахті ім. Д. О. Коротченко; з 15.12.1994 по 12.04.1995 проходив виробничу практику на різних посадах в шахті ім. Д. О. Коротченко; з 01.09.1991 по 24.05.1995- навчався в Селидовському гірничому технікумі; з 11.07.1995 по 30.11.1995- працював гірником підземним 3 розряду на дільниці підготовчих робіт в ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська»; з 07.12.1995 по 21.05.1997- проходив строкову військову службу; з 23.11.2000- прийнятий учнем гірника на поверхні на дільницю шахтного транспорту №1; з 11.01.2001 по 14.05.2002- працював гірником підземним з повним робочим днем в шахті на дільниці шахтного транспорту №1; з 10.03.2004 по 04.02.2005- працював прохідником з повним робочим днем у шахті у Відкритому акціонерному товаристві «Шахтобудівельник»; з 01.03.2005 по 13.04.2005- працював підземним гірничим майстром на дільниці підготовчих робіт №1 у ДХК «Селидіввугілля» ДВАТ шахта ім. Д. О. Коротченко; з 04.05.2005 по 25.07.2005- працював прохідником з повним робочим днем під землею в Приватному підприємстві «Вітязь» ШУ «Донбас»; з 17.08.2005 по 26.10.2005- працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донецьке шахтобудівниче підприємство»; з 07.12.2005 по 20.01.2006- працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в Приватному підприємстві «Виробничо-промислова група «Північ-Схід»; з 16.02.2006 по 28.01.2007- працював прохідником з повним робочим днем під землею в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік»; з 31.07.2006 по 28.01.2007- працював прохідником з повним робочим днем під землею в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепроходка»; з 05.02.2007 по 16.07.2007- працював прохідником підземним з повним робочим днем під землею в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ремшахтострой»; з 20.08.2007 по 18.03.2009- працював прохідником з повним робочим днем у шахті у відокремленому підрозділі Шахта «Росія» Держаного підприємства «Селидівугілля»; з 24.10.2011 по 11.06.2018- працював прохідником з повним робочим днем у шахті у відокремленому підрозділі Шахта «Росія» Держаного підприємства «Селидівугілля»; з 09.10.2018 по 14.11.2018- працював прохідником підземним з повним робочим днем у шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль»; з 28.11.2018 по 26.04.2019- працював прохідником з повним робочим днем у шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрцентраль»; з 28.05.2019 по 07.06.2022- працює прохідником з повним робочим днем у шахті у відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Держаного підприємства «Селидівугілля» (а.с. 109-119).
Згідно диплома серії НОМЕР_2 позивач в 1991 році вступив до Селидовського гірничого технікуму, а 24.05.1995 отримав кваліфікацію гірничого техніка-технолога.
За військовим квитком серії НОМЕР_3 позивач з 07.12.1995 року по 21.05.1997 року проходив строкову військову службу (а.с. 88).
Верченко О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 14.06.2022 № 027550004474;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію з 14.06.2022, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005, з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8; до страхового стажу роботи періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , здійснених на сторінках 6,7 з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі справа №200/3834/22 позов задоволено частково, а саме судом:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 14.06.2022 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1991 по 24.05.1995, період проходження військової служби з 07.12.1995 по 21.05.1997, періоди роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 04.02.2005, з 01.03.2005 по 13.04.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 31.07.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 07.06.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі № 200/3834/22 набрало законної сили 30.11.2022.
15.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
У рішенні зазначено, що вік заявника 47 років 8 місяців 8 днів. Страховий стаж заявника становить 47 років 0 місяця 10 днів. Пільговий стаж особи становить 22 роки 7 місяців 18 днів, в тому числі: за Списком № 1 - 21 рік 5 місяців 2 дні; за Постановою №202 (25) стаж роботи на підземних - 1 рік 2 місяці 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Для зарахування періоду пільгового стажу з 23.11.2000 по 10.01.2001 та з 04.05.2005 по 25.07.2005 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж за формою наведеною в додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній №637 від 12.08.1993. Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу - 25 (20) років.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , в якій позивач просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 15.03.2024 року № 057250004474 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005 , з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 04.09.2023, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 10 березня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 280/2999/24 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 15.03.2024 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2024 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №280/2999/24.
Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 № 057250004474.
Зі змісту рішення вбачається, що виконуючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області була повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правових висновків суду. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24) у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років.
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги в частині оскарження рішення від 31.07.2024 № 057250004474 стосуються саме порядку виконання судових рішень. Позивач, у випадку незгоди з рішення від 31.07.2024 № 057250004474, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч.1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Водночас, крім зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Так, ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст.382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст.383 КАС України).
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд зазначив, що КАС України (статті 382-383) передбачають декілька форм судового контролю, що має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.
Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23, від 23 жовтня 2024 року справа № 320/25216/23.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі (№200/3834/22) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 14.06.2022 № 027550004474;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію з 14.06.2022, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005, з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8; до страхового стажу роботи періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , здійснених на сторінках 6,7 з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі справа №200/3834/22 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 14.06.2022 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1991 по 24.05.1995, період проходження військової служби з 07.12.1995 по 21.05.1997, періоди роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 04.02.2005, з 01.03.2005 по 13.04.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 31.07.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 07.06.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
15.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
У рішенні зазначено, що вік заявника 47 років 8 місяців 8 днів. Страховий стаж заявника становить 47 років 0 місяця 10 днів. Пільговий стаж особи становить 22 роки 7 місяців 18 днів, в тому числі: за Списком № 1 - 21 рік 5 місяців 2 дні; за Постановою №202 (25) стаж роботи на підземних - 1 рік 2 місяці 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Для зарахування періоду пільгового стажу з 23.11.2000 по 10.01.2001 та з 04.05.2005 по 25.07.2005 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж за формою наведеною в додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній №637 від 12.08.1993. Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу - 25 (20) років.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернувся до суду (справа № 280/2999/24) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , в якій позивач просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 15.03.2024 року № 057250004474 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005 , з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 04.09.2023, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 10 березня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 280/2999/24 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 15.03.2024 № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.
Судом у справі № 280/2999/24 встановлено, що з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відповідачем було не зараховано позивачу до його загального страхового стажу період роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005.
Суд у цій справі дійшов до висновку, що оскільки не є спірним питанням, в оскаржуваному позивачем рішенні, роботи позивача на провідних посадах більше 10 років та його право на розрахунок його пільгового стажу роботи із застосуванням роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є передчасними. Судом, було встановлено відсутність спору, що наявності роботи позивача на провідних посадах, та передчасність вимог про застосування роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8.
Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 № 057250004474.
Зі змісту рішення вбачається, що виконуючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області була повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правових висновків суду. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24) у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років.
Як зазначалось позивачем та не заперечувалось відповідачем, рішення суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24 фактично виконано, а саме зараховано спірні за результатом розгляду справи № 280/2999/24 періоди до стажу позивача.
Отже, питання зарахування до пільгового стажу роботу позивача за Списком № 202 та на провідній посаді відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, не було предметом позовних вимог та судового розгляду у справі № 280/2999/24.
Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не розглядались та не досліджувались судом у справі №280/2999/24.
Таким чином, предмет позову у справі № 280/2999/24 не є тотожним вимогам у цій справі.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 № 057250004474 прийнто на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі № 280/2999/24 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, колегія суддів зазначає, що суд не звернув увагу на те, що у вказаному судовому рішенні, як вже зазначалось, суд дійшов до висновку про передчасність вимог позивача щодо зарахування спірного періоду до пільгового стажу при оскарженні рішення відповідача від 15.03.2024 № 057250004474.
Отже, відсутнє судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи наведене та положення КАС України, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про закриття провадження у цій справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі № 200/8225/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко