09 липня 2025 року справа №200/6828/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 200/6828/24 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року № 057050011214 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання та період роботи з 01.08.1981 року по 31.01.2004 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року № 057050011214 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2024 за № 10216 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.08.1981 року по 31.01.2004 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначає, що до страхового стажу позивача вже зараховано періоди з 01.09.1979 року по 09.07.1981 року, з 01.01.1998 року по по 31.01.2004 роки.
Тобто рішення суду зобов'язало Головне управління зарахувати до страхового стажу періоди роботи які вже зараховані до стажу позивачки.
Спірним в даній справі є період роботи позивачки з 10.07.1981 року по 31.12.1997 року. Судом не встановлено згідно яких норм законодавства Пенсійний фонд має зараховувати періоди роботи, які зазначені в копіях, зроблених не з оригіналів документів.
При прийнятті рішення по заяві позивачки були виявлені невідповідності наданих документів вимогам того, що вони мають бути сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), а не скановані копії копій.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивачка звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 07.01.2024 року за призначенням пенсії за віком (а.с. 58).
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого від 12.01.2024 року № 057050011214 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю 29 років страхового стажу. За результатом розгляду документів, доданих до заяви: не взято до уваги всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки, так як до електронної пенсійної справи долучено сканкопію з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.07.1981. Для розрахунку взято періоди трудової діяльності з 01.01.1998 за даними системи персоніфікованого обліку. Страховий стаж заявниці становить 07 років 11 місяці 09 днів (а.с. 54).
Позивач звернулася із заявою від 23.07.2024 року за № 10216 щодо призначення пенсії за віком (а.с. 57).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року №057050011214 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить - 7 років 11 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 28.07.1981 серія НОМЕР_1 період роботи з 01.08.1981 року по 31.12.1997 року, оскільки трудова книжка надана у копії.
За трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 з 01.08.1981 року по 31.01.2004 року позивач працювала на посаді повара у дитячому садку 297 Київського району м.Донецька у (а.с. 16-17).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1979 року по 09.07.1981 року, з 01.01.1998 року по 31.01.2004 роки, апеляційним судом враховано наступне.
Апеляційним судом встановлено, що згідно розрахунку форми РС-право до страхового стажу позивача:
- зараховано періоди з 01.09.1979 року по 09.07.1981 року, з 01.01.1998 року по 31.01.2004 роки;
- не зараховано період роботи з 01.08.1981 року по 31.12.1997 року (а.с. 66).
За ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч.1 ст. 5 КАС України).
Отже, вимогами КАС України передбачено право звернення особи до адміністративного суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку права позивача в частинi зарахованого до її страхового стажу періоду роботи з 01.01.1998 року по 31.01.2004 року не порушенi, відсутній об'єкт судового захисту, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоду роботи позивача з 01.01.1998 року по 31.01.2004 року.
Щодо наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1981 року по 31.12.1997 року, апеляційним судом враховано наступне.
За ч. 4 ст. 24 Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
За ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до абзаців 1, 2 п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 підтверджено що з 01.08.1981 по 31.01.2004 ОСОБА_1 працювала на посаді повара у дитячій садку 297 Київського району м.Донецька.
Відповідачем не зараховано періоди роботи зазначені в трудовій книжці, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_1 надана у копії.
Згідно зі ст. 1 Закону України №1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За ст. 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону № 1058 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За ст. 7 Закону України «Про державне пенсійне забезпечення» (далі - Закон України №1788- XII) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі ст. 56 Закону України №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За ст. 40 Закону України №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637 (далі - Порядок №637).
За п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало те, що відповідачем не враховано період роботи за записами в трудовій книжці позивача, оскільки надано копію трудової книжки.
Враховуючи той факт, що дитячий садок №297 Київського району м.Донецька, місцезнаходження якого є м.Донецьк, з 2014 року і по даний час перебуває в тимчасовій окупації відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, можливості отримати додаткові документи, які б підтверджували роботу позивача у вказані установі, немає.
Довідкою форми ОК-5 підтверджено, що у період з січня 1998 року по січень 2004 року позивачка отримувала заробітну плату в Київському районному відділі освіти та з заробітної плати відраховувався єдиний соціальний внесок до органів Пенсійного фонду України (а.с. 59).
З огляду на те, що наявність відповідних записів в трудовій книжці позивача, які виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками відповідної установи, підтверджують факт роботи позивачки у спірний період,
Крім того, втрата позивачем документів, зокрема, оригіналу трудової книжки, не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача та позбавляти позивача права на призначення пенсії.
Підтвердження періодів роботи позивача за відсутності оригіналу документа про стаж (трудової книжки, диплома про навчання, тощо) має здійснюватися органом Пенсійного фонду України у відповідності до вимог Порядку №637, Порядку №18-1, однак при прийнятті спірного рішення пенсійним органом не дотримано вимог вказаних Порядків та дійшов передчасних висновків про відмову в призначенні пенсії позивачу.
У свою чергу, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в яких працював позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року № 057050011214 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2024 за № 10216 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.08.1981 року по 31.12.1997 року.
Щодо судових витрат.
За ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1211,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн.
Також, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору на користь відповідача, оскільки КАС України передбачено тільки відшкодування судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, суд першої інстанції помилково задовольнив позов в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоду роботи позивача з 01.01.1998 року по 31.01.2004 року, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині та відповідно зміні в цій частині в резолютивній частині; в решті - без змін.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 200/6828/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1998 року по 31.01.2004 року.
Прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволені позову.
Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 200/6828/24 - змінити, а саме, замість дати «по 31.01.2004» зазначити «по 31.12.1997».
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Повний текст постанови складений 9 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв